У відносинах між Туреччиною та Грецією реально «запахло газом»

За кілька останніх днів різка ескалація напруженості між Грецією і Туреччиною через територіальні розбіжності в східній частині Середземного моря не на жарт схвилювала провідними столицями Євросоюзу. Поки офіційні Афіни і Анкара обмінюються погрозами, проводять військові навчання та нарощують військові угруповання в спірному регіоні, Німеччина у вівторок, 25 серпня, екстрено делегувала в обидві конфліктуючих столиці міністра закордонних справ Хайко Маасу для врегулювання кризи, що загрожує у будь-яку хвилину вийти з-під контролю.

Напередодні зустрічі з грецьким прем’єром Кіріакосом Міцотакісом глава МЗС Німеччини заявив про те, що «вікно діалогу між Грецією і Туреччиною має розширитися, а не закриватися». Правда, у Туреччині, де також чекають на німецького посередника, тут же категорично заявили: саме Греція «підриває» мету відновлення контактів на високому рівні між двома сусідніми країнами, поставивши таким чином німецьку дипломатію перед надзвичайно складним завданням.

В Анкарі мають на увазі рішення Греції оголосити ділянку на південь від крихітного острова Кастелорізо районом проведення військово-морських навчань. Спірна територія, де у даний час веде розвідку вуглеводнів турецьке дослідницьке судно «Oruç Rei»s під охороною військових кораблів закривається для мореплавання з вечора 25 по 27 серпня.

Однак, Туреччина «не зробить ні найменшого кроку назад», цитує турецька газета Daily Sabah слова президента республіки Реджепа Таійпа Ердогана. «Греція посіє хаос, якого не зможе уникнути. Тепер тільки Греція несе відповідальність за всі конфлікти в регіоні і тільки вона від цього постраждає», – у властивій йому манері грізно попередив турецький лідер. На підтвердження цих слів Анкара оголосила про негайний старт військових навчань у районі на південь від грецького острова Крит, ще більш загостривши ситуацію.

Нагадаємо, що привид греко-турецького конфлікту в Егейському морі, що витав у повітрі ще з середини 1990-х років (у 1996 році сторони вже були на межі війни через суперечку навколо острівця Імія), на цей раз стає практично неминучим.

І виною потенційного конфлікту стали не тільки різке зростання територіальні амбіції Туреччини, але і знайдені тут багаті нафтогазові ресурси. У сутичці за контроль над ними ніхто не хоче відступати. Прагнучи «застовпити» свої права на багаті газом морські шельфи, Туреччина раніше підписала угоду про розмежування морських кордонів з урядом національної злагоди Лівії. А Греція, у свою чергу, 6 серпня уклала угоду про демаркацію морських зон з Єгиптом. Як Афіни, так і Анкара не визнають ці договори легітимними і вважають, що вони ущемляють права однієї зі сторін.

Для Греції компроміс неприйнятний: поступившись туркам шматочок шельфу навіть у одного острівця Кастелорізо, що знаходиться в 580 кілометрах від материкової Греції і всього в 2 кілометрах від Туреччини, греки ризикують зіткнутися з ще більш збільшеними територіальними і енергетичними апетитами Анкари. Не особливо сподіваючись на власні сили, Афіни всіляко прагнуть інтернаціоналізувати конфлікт, представляючи його як атаку Анкари на принципи міжнародного права і зовнішні кордони Євросоюзу.

За відсутності підтримки від НАТО, яке традиційно не горить бажанням втягувати альянс у застарілі греко-турецькі «розбірки», греки роблять ставку на загрозу антитурецьких санкцій із боку Євросоюзу, а також ситуаційні союзи з Єгиптом, Ізраїлем, ОАЕ і Кіпром. Правда, яку практичну допомогу ці країни зможуть, а головне захочуть надати грекам у разі реального військового конфлікту останніх із Туреччиною залишається під великим питанням.

НЬЮЗМЕЙКЕР