Рютте ще має заручитися підтримкою чотирьох країн, щоб стати генсеком НАТО

Прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте і його прихильники стикаються з низкою перешкод у своїй боротьбі за посаду наступного генерального секретаря НАТО, що може затримати рішення на тижні.

Про це, як пише “Європейська правда”, повідомляє Euractiv.

Рютте є головним претендентом на те, щоб замінити чинного генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга. Дипломати НАТО були переконані, що ім’я наступного керівника буде назване протягом першого тижня квітня, до зустрічі міністрів закордонних справ Альянсу і святкування 75-ї річниці його заснування.

Однак несподіване висунення кандидатури президента Румунії Клауса Йоганніса ускладнило справу.

На цьому етапі Рютте має завоювати довіру чотирьох урядів: Угорщини, Румунії, Словаччини та Туреччини.

Оскільки міністри закордонних справ обговорюють це питання під час зустрічі в Брюсселі, неясно, чи буде воно вирішене до останньої зустрічі міністрів у Празі (30-31 травня) перед самітом лідерів у Вашингтоні (9-11 липня).

Термін повноважень Столтенберга закінчується 1 жовтня після десяти років перебування на посаді. Його мандат продовжувався тричі.

Процес призначення є неофіційним, неформальним і закритим, а перелік критеріїв, серед яких доступність, стать, національність і національні військові витрати, ускладнює отримання чіткого уявлення про те, хто займе цю посаду.

Наразі Рютте підтримують чотири члени НАТО, які утворюють так званий “квартет” – Франція, Німеччина, Велика Британія і найбільший витрачальник коштів на оборону – Сполучені Штати.

Ця підтримка, а також підтримка понад 20 інших національних урядів мала б гарантувати Рютте безперешкодний шлях до посади.

Кілька дипломатів НАТО заявили, що жоден з прихильників Рютте не перейшов до табору на підтримку Йоганніса або іншої темної конячки.

За словами джерел, найбільшої переконливості вимагають Туреччина і Угорщина.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган після зустрічі з Рютте минулого місяця заявив, що хоче, щоб наступний генеральний секретар НАТО більш серйозно ставився до боротьби з тероризмом і “брав до уваги чутливість союзників, які не є членами ЄС”.