Світ пережив важкий рік, і 2024 рік не стане легшим – попереду виборчі перегони

Зміна клімату, вибори в Європі та США, заморожена війна в Україні, вибухонебезпечний Схід – із наближенням 2024 року світ стає дедалі конфліктнішим. В Європі минулого року продовжився зсув вправо, а тим часом населення США, видно, переймається винятково внутрішніми проблемами: ні відносини із ЄС, ні навіть агресія в Україні не потрапили до п’ятнадцятки найактуальніших проблем, згідно з опитуванням.

Якщо мова про минулорічний баланс, то, мабуть, найбільш значимим глобальним впливом стало прискорення кліматичних змін. А це, в свою чергу, також вплинуло на зовнішні відносини та баланс сил, йдеться й про те, що Росія, наприклад, стала експортером пшениці номер один у світі. Для багатьох 2023 рік став найспекотнішим за всю історію спостережень. Те, що людська діяльність є першопричиною глобального потепління, не викликає сумнівів, але масштаби проблеми є темою для суперечок. На жаль, мова вже йде не про потепління Землі на 1,5 градуса за Цельсієм, а про межу в 2 градуси за Цельсієм. Чи трапиться це насправді – питання залишається відкритим. Так само, як ми вже провалили мету в півтора градуса – 2023 рік значною мірою довів це – ми можемо розпрощатися з двома градусами.

Перерозподіл сил між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, на користь глобального Півдня продовжується. Вага п’ятірки БРІКС (Китай на чолі з Бразилією, Росією, Індією та Південною Африкою), а також пов’язаних з нею держав, переважно „третього світу”, у світовій економіці продовжує зростати, і ця тенденція збережеться і в 2024 році. Причому темпи зростання двох найбільш густонаселених країн, Китаю та Індії, наступного року вдвічі-втричі перевищать темпи зростання розвинених країн.

Наближається передвиборчий бум

У 2024 році відбудуться вирішальні вибори у двох головних опорах Заходу – в Європі (Європарламент) та США (президентські вибори). 2023 рік, а особливо його друга половина, став ареною для цієї тактики підготовки-очікування як в ЄС, так і в Америці. Тим часом у Західній Європі продовжився зсув вправо, чи не найяскравіше про це засвідчили результати виборів у Нідерландах. Але не менше занепокоєння у політичних оглядачів викликав підйом ультраправої AfD у Німеччині. У Франції Марін Ле Пен була в захваті і ставила в заслугу своїй партії жорсткі заходи президента Макрона з контролю за міграцією, які згодом все ж не пройшли через законодавчий орган. В Італії прем’єр-міністр Джорджія Мелоні та його кабінет також продемонстрували надзвичайно прагматичні політичні риси. Британія, далека від європейського суєти, боролася із фундаментальним дисбалансом у внутрішній політиці, хоча сепаратистські тенденції, особливо в Шотландії, здавалося б, пішли на спад.

Америка замкнута в собі

Для Америки, видно, знову настала ера замкнутості в собі. Згідно з опитуванням Pew Research Center, проведеним у середині 2013 року, населення США переймається майже одними тільки внутрішніми проблемами. Тож на першому місці – питання інфляції, за ним – проблеми в сфері охорони здоров’я (питання в тому, хто може дозволити собі дедалі дорожчу медичну допомогу), мова йде також про нездатність двох основних партій (демократів і республіканців) узгодити свою політику, великою проблемою залишаються наркотики, а також все ще поширене насильство із застосуванням вогнепальної зброї.

У другій п’ятірці – імміграція (з Мексики), яка все ще є єдиною проблемою, пов’язаною з іноземцями. Навіть кліматична криза не потрапила до першої десятки. Ані відносини з ЄС, ані навіть агресія в Україні не ввійшли до першої п’ятнадцятки. Якщо Дональд Трамп переможе на президентських виборах наступного року (що стає дедалі ймовірнішим), дуже мало американців будуть перейматися відносинами США з Європою, Росією (Китаєм).

Великі сподівання покладалися на спроби покращити американо-китайські відносини у 2023 році. Певний прогрес був досягнутий (завдяки останній великій справі Генрі Кіссінджера перед смертю – його поїздці до Китаю з метою подолання фундаментальних розбіжностей між Пекіном і Вашингтоном), але сподіваного прориву не сталося, оскільки фундаментальні інтереси двох потужних країн залишаються надто віддаленими один від одного.

На Близькому Сході цокає бомба

Терористична атака ХАМАСу на Ізраїль і операція Ізраїлю в секторі Газа у відповідь на неї підвищили ризики великої війни. Ключові країни регіону – Єгипет, Саудівська Аравія, Іран – не вжили жодних конкретних військових дій, а ведуть боротьбу в Газі (антиізраїльську) з маріонетками (Іраном). Однак результат війни, повоєнні ізраїльсько-палестинські відносини залишаються туманними. Не виокремлюються навіть обриси довготривалого політичного рішення. Сполучені Штати, як ми бачили, здатні зосередити величезну військову силу в басейні Східного Середземномор’я, біля південно-східного входу в Червоне море, в Перській (Арабській) затоці, але не вимальовується жодної ефективної американської дипломатичної ініціативи.

Американський есмінець „Джеральд Р. Форд” – флагманський корабель у Червоному морі. Вашингтон докладає всіх зусиль, щоб не допустити ескалації війни.

Фото AFP

ЄС наразі не є серйозним фактором. Китай і Росія, які є посередниками, поки що зберігають мовчання, хоча Москва і Пекін мають відносини високого рівня з Ізраїлем, стратегічне партнерство з Палестинською автономією і зв’язки з терористичною організацією ХАМАС.

Джерело: (vg.hu)