Чи зможе дипломатія Будапешта методом «батога та пряника» досягти успіху в Україні?

Петер Сіярто, Міністр закордонних справ і зовнішньої торгівлі Угорщини, під час візиту до Києва у п’ятницю дав так багато обіцянок своїм українським колегам, сподіваючись на покращення відносин між двома країнами, що українці неминуче сприйматимуть це як капітуляцію Угорщини та як власну перемогу.

Фото: MTI/KKM/Borsos Mátyás

Голова угорської дипломатії в Києві порушив ключове питання – навчання закарпатських угорців їх рідною мовою – запропонувавши міністерству освіти України не наполягати на збільшенні кількості предметів українською, а у відповідь Угорщина готова фінансово допомогти, щоби викладання української було ефективним. Відмовитись від цієї пропозиції корумповані українські чиновники міністерства освіти не зможуть, особливо якщо вони матимуть вільний доступ до «діжки з медом», тобто до угорських грошей. Компетентний орган управління освітою може з легкістю відмовитись від ідеї викладання більшості не лінгвістичних предметів державною мовою, оскільки кожен, хто має найменше розуміння проблеми, знає: перетворити освітній процес у сільських школах Закарпаття на україномовний абсолютно неможливо, навіть найменшою мірою.

За майже три десятиліття своєї незалежності Україна не змогла вирішити безліч, набагато менших, простіших питань у навчальних закладах з угорською мовою навчання. Мало хто знає, що до 2000 року в Україні не було регулярного видання підручників, і протягом майже двадцяти років Київ не міг вирішити проблему викладання української мови у закарпатських угорських школах та донині не в змозі забезпечити їх належними навчальними програмами, підручниками й педагогами української мови.

З огляду на спільну пресконференцію між віце-прем’єр-міністром Петером Сіярто та віце-прем’єр-міністром Дмитром Кулебою, учасники переговорів очікують справжнього дива від угорсько-українського міжурядового спільного комітету, який уперше після семи років працюватиме в Будапешті та від результату якого залежатиме зустріч президента Угорщини Віктора Орбана та президента України Володимира Зеленського, запланована навесні. Міністр закордонних справ Угорщини розповів про можливість відкриття нового пункту пропуску через кордон, на що українці з легкістю погодяться. Після кількох років перешкоджання – ніби знак милосердя – українська сторона готова посприяти передачі КПП «Велика Паладь – Нодьгодош», левову частку при побудові якої взяла на себе Угорщина. Аналогічна ситуація з будівництвом об’їзної дороги навколо Берегова, це питання на порядку денному щонайменше 25 років, для цього Будапешт надав знижену кредитну пропозицію в розмірі 50 мільйонів євро багато років тому. Однак українська сторона демонстративно не використала цю суму, оскільки схема виплати коштів кредиту не дозволяє вкрасти виділені кошти. Після цього Києву, відмовившись від звичної практики присвоєння коштів, із певним самоконтролем слід долучитись до побудови дороги.

Українська сторона, відповідно до її актуальних інтересів, безумовно, пообіцяє втілити у життя проєкти, що стоять на порядку денному вже майже тридцять років: визначення пересічної точки на кордоні для побудови автостради, будівництво нових пунктів пропуску та модернізація існуючих, зведення конструкцій протипаводкового захисту, очищення Тиси від сміття, ліквідація контрабанди, – проте все залишиться таким, яким було останніми десятиліттями.

Фото: MTI/KKM/Borsos Mátyás

Зважаючи на переговори в Києві, заява Петера Сіярто про плани Угорщини продовжити всі програми підтримки гуманітарного та економічного розвитку в Україні була лише «вишенькою на торті».

Київ, який під час президентства прихильника націоналізму Петра Порошенка був вимушений почати двосторонню «війну» – на Сході та Заході, безсумнівно, «щедро» сприятиме подальшому розвитку цих проєктів і, можливо, зупинить домагання угорців секретними службами. І, як це робилося останніми роками, він відзначить підтримку закарпатських угорців як доброзичливий вчинок із боку Угорщини для України, ігноруючи класифікацію допомоги (грандів) як «гуманітарну агресію» та «добродійне втручання у внутрішні справи» – як їх називали колишні провідні політики Києва.

Візит Петера Сіярто до Києва – яскравий приклад того, що уряд Віктора Орбана робить усе можливе – інколи навіть більше – для «порятунку» маленької угорської нацменшини Закарпаття. Для поколінь закарпатських угорців, які виросли й соціалізувалися в Радянському Союзі, абсолютно незрозумілим і неймовірним є те, що навіть в умовах повної безнадії колишнього комуністичного періоду їхня Мати-держава (Батьківщина) постійно й послідовно обстоювала їхні інтереси упродовж багатьох років, часто жертвуючи власними, та ціною «ведмежих послуг», як це прийнято в тисячолітній державі.

Зважаючи на вищезазначене, слід відповісти лише на найважливіше питання: чи є, чи може бути майбутнє у закарпатських угорців у країні, яка не має майбутнього?

(vb)