Проти закарпатських угорців ведеться загальний український наступ

Проти закарпатських угорців ведеться загальний український наступ

15:51 Березень 12, 2021

Політика 8045 13 хвилин

Magyar

Якщо набуті права меншин можна скасувати в Україні, це можна зробити в будь-якій країні регіону, попереджає Василь Брензович, голова Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС). В інтерв’ю виданню «Krónika» політик розповів про президентство Володимира Зеленського, повне скасування мовних прав, неможливість навчатися рідною мовою та спільні дії з румунами.

– Ми спілкуємося в Будапешті. Ви перебуваєте тут уже тривалий час. Яка причина цього?

– Проти фондів ТУКЗ-КМКС уже протягом приблизно двох років ведеться слідство, були проведені обшуки, в тому числі і в моєму помешканні. Наразі готується обвинувальний акт. Звинувачення – підтримка сепаратизму та зрада. Згідно з українським законодавством, це карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років. Друга причина полягає в тому, що захищатися на волі немає можливості, а в СІЗО можна провести кілька років. Тому ми вирішили дочекатися публікації обвинувального акту. Цього ще не сталося.

– Останнім часом багато чуємо про позбавлення закарпатських угорців прав, але набагато менше про те, що зараз відбувається в Україні. Що зараз на східному фронті? Чи Україна все ще воює з Росією? Наскільки стабільною можна назвати Україну?

– Є якась відносна стабільність. У результаті подій 2014 року Україна втратила Крим, який анексувала Росія. Як відомо, на сході України розгорнувся збройний конфлікт. Цей конфлікт із часом заморозився і перетворився на своєрідну сталу війну. Останнім часом не відбулося значних військових подій, але і вирішення ситуації не видно. Процеси наклали свій відбиток на всю Україну, яка все ще переживає дуже важку соціальну, економічну та політичну кризу. З цієї кризи також не видно виходу. ВВП України все ще нижче рівня 1991 року. Відбулося значне скорочення кількості населення, занепад економіки та промисловості. Занепад економічного розвитку, безумовно, позначився і на соціальному становищі країни, внаслідок чого в Україні спостерігається значна еміграція та працевлаштування за кордоном. Більше половини населення країни живе нижче прожиткового мінімуму.

– Останніми роками Україна була відома тим, що Києвом, країною та й місцевою політикою керували корумповані олігархи. Чи щось змінилося в цьому плані після обрання Володимира Зеленського главою держави?

– Ми не бачимо значних змін. Олігархічна система склалася за часів президентства Леоніда Кучми. Відтоді більша частина економіки України контролюється кількома олігархами. Вплив цих олігархів не зменшився. Останнім часом лунали голоси, що Зеленський намагатиметься якось трансформувати цю систему. Але це буде зовсім непростим завданням. Можливо, вдасться відтіснити деяких олігархів, але для того, щоб ліквідувати цю корумповану систему та олігархічне панування, потрібно з основ реорганізувати суспільство та економіку.

– І закарпатські угорці, й Угорщина покладали великі сподівання на президента Зеленського. Сьогодні ми бачимо, що у важливих питаннях, які стосуються прав меншин, не відбулося змін. Буде створено список осіб із подвійним громадянством, які не зможуть обіймати державні посади. Чи є якісь ознаки для оптимізму?

– Близько сімдесяти відсотків виборців-угорців на Закарпатті на президентських виборах підтримали Зеленського. Ця підтримка, звісно, була насамперед не Зеленського, а скоріше голосом невдоволення політикою ексглави держави Петра Порошенка. В ході кампанії Зеленський намагався уникати висловлювань щодо питань мови та освіти, але натякав, що відбудуться позитивні зміни. Він називав проблему війни та миру одним із головних питань, які слід вирішувати в першу чергу. Пізніше підтвердилось, що в цій справі прогресу не досягнуто. Мінський договір, який мав би стати єдиним прийнятним на міжнародному рівні способом вирішення цього конфлікту, у його нинішній формі київський уряд не бажає реалізовувати. Водночас, нової домовленості немає. Стає дедалі більш очевидним, що Зеленський продовжує попередню політику Порошенка щодо прав меншин, яка глибоко розділяє українське суспільство та надзвичайно шкодить угорській громаді Закарпаття. Закон про середню освіту не приніс жодних покращень, а набрання чинності мовного закону скасовує мовні права в Україні, спричиняє багато конфліктів і буде продовжувати це робити в майбутньому. Що стосується питання подвійного громадянства: українська влада неодноразово намагалася вирішити його. На мою думку, подвійне громадянство зараз не заборонено українським законодавством. Планується подальше обмеження прав людей із подвійним громадянством, що суперечить рівності прав.

– Досі в загальних рисах уже багато йшлося про позбавлення прав, що спричинить закон про освіту. Як конкретно цей закон впливає на закарпатських угорських школярів, студентів?

– Закон набув чинності, а на меншин, які розмовляють мовами Європейського Союзу, його дія поширюватиметься з 2023 року. Це фактично означає повне скасування навчання мовами національних меншин в Україні. Не може бути шкіл з угорською, румунською, російською чи болгарською мовою навчання. Можуть бути лише школи з українською мовою навчання, в яких можуть бути угорські чи румунські класи. Закон у дискримінаційний спосіб виділяє чотири групи. У першій групі – українці, вони можуть навчатися рідною мовою від першого класу до університету. До другої групи належать кримські татари, які можуть здобувати освіту рідною мовою до закінчення середньої школи. Третю групу складають меншини, які розмовляють мовами Європейського Союзу, тобто угорці, румуни та болгари, які можуть навчатись рідною мовою в початкових класах, і певний відсоток також може вивчати кілька предметів мовою у старших класах. У четвертій групі – росіяни, які не мають права вивчати рідну мову. Надалі у вищих навчальних закладах можна навчатись лише українською мовою. Це означає, що право меншин на освіту рідною мовою, гарантоване Конституцією України та міжнародними договорами, підписаними Україною, більш-менш втрачені згаданими національностями.

– Яка ситуація з мовним законом?

– Насправді мовні права скасовані повністю. Використання мов меншин в адмініструванні було витіснено у приватну сферу. Навіть у бізнесі не можна використовувати рідну мову меншин, що вже спричиняє конфлікти на рівні приватного сектору. Наприклад, у ресторані, у магазині клієнта можна обслуговувати на його рідній мові, якщо він спеціально попросить про це. У питанні використання мови відбувся величезний крок назад, і ці норми також суперечать положенням, закріпленим в українській конституції, міжнародним зобов’язанням Києва, положенням мовної Хартії. Ці заходи продовжують підсилювати напруженість у країні, оскільки Україна залишається багатоетнічною, багатомовною країною.

– Пояснимо: якщо угорець заговорить рідною мовою, привітається угорською у ресторані, це вже є достатнім показником мови діалогу згідно із законом, або йому доводиться окремо попросити, в цьому випадку, угорського офіціанта використовувати їх спільну мову в громадському місці?

– Він повинен попросити, щоб із ним спілкувалися рідною мовою. Угорський офіціант апріорі зобов’язаний обслуговувати, в цьому випадку, угорського гостя українською мовою.

– Румуни України також знаходяться у тому ж човні, що й угорці Закарпаття. Чи є якась співпраця з ними щодо позбавлення прав меншин?

– Співпраця і була, і є. Водночас угорська – єдина організована меншина в Україні, румуни не мають партії та всеохоплюючої громадської організації. Співпраця з румунами Буковини та молдаванами в Одеській області (частина румунської меншини в Україні визнає себе молдаванами) існувала завжди. Ми в тій самій ситуації, що і румуни, вони також намагаються зберегти свою систему освіти, ми часто відвідували разом різні європейські органи, ми координуємо нашу стратегію щодо збереження мовних прав.

– Як ви вважаєте, той драматичний процес, котрий відбувається в Україні щодо позбавлення прав нацменшин, який меседж надсилає угорцям у Трансільванії? Чи можна взяти якісь уроки з того, що відбувається на Закарпатті?

– Відомо, що угорці Трансільванії також багато пережили у своїй історії двадцятого століття. Але це справедливо для всіх угорських громад, які живуть за кордоном. Очевидно, що угорці Трансільванії були в гіршій ситуації під час Чаушеску, ніж угорська громада на Закарпатті за часів Брежнєва чи Горбачова. Зараз угорська громада на Закарпатті перебуває у складнішій ситуації. Урок полягає в тому, що права угорців за кордоном є неміцними. В Україні прийняті під час зміни режиму, незабаром після цього, закон про громадянство, Конституція України, мовний закон хоча і не були досконалими, але надавали широкі права нацменшинам. І не забуваймо також про двосторонні міждержавні договори. Міжнародні договори, укладені Європейською Радою, до яких приєдналися країни регіону, також гарантували певні мовні та освітні права. Здавалося, ці документи та законодавство роблять наше майбутнє передбачуваним. Потім виявилося, що це зовсім не так, і держава може дуже швидко скасувати ці права. Окрім того, не вистачає міжнародного тиску з цього приводу. Ось чому такі ініціативи, як Minority SafePack, є важливими. Ми повинні спробувати спрямувати Європейське співтовариство у напрямку закладання міцної основи для прав корінних національних меншин. Якщо права можна скасувати на Закарпатті, це можна зробити в будь-якій із країн Карпатського басейну.

Іштван Патакі/Pataky István/kronikaonline.ro/transobserver.ro

social
Слідкуйте за нами у соцмережах
subscribe
Хочеш читати новини поки нема інтернету?

Підпишись на спеціальний телеграм канал де кожна новина розміщена у повному обсязі. Твій телефон завантажуватиме новини у фоні тільки тоді, коли це можливо, і ти завжди будеш у курсі останніх подій.

Підписатися
subscribe
Підписка
Оформіть підписку
Приєднуйтесь до нашого списку розсилки, щоб отримувати актуальні новини на свою пошту.
Ми не розсилаємо спам, ми поважаємо вашу приватність.
Новини дня