Київ готується інституційно припинити захист інтересів закарпатських угорців

Погрозлива атака, розпочата Службою безпеки України 30 листопада 2020 року проти Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) та його голови Василя Брензовича, її фондів та установ із демонстративним залученням озброєних спецпризначенців, наочно демонструє, що державна влада України, скориставшись сприятливою міжнародною ситуацією, вирішила ліквідувати інституційний захист національних та політичних інтересів угорців Закарпаття.

Попередні епізодичні напади в пресі на угорську громаду Закарпаття стали регулярними в центральних українських ЗМІ після підтриманого західними державами націоналістичного перевороту в Києві в лютому 2014 року. Цей процес надзвичайно активізувався після виступу проти Закону про освіту, прийнятого у вересні 2017 року, який мав на меті повне скасування навчання мовами нацменшин на Закарпатті.

У центральних українських ЗМІ розпочалася демонізація закарпатських угорців, їх зображували як сепаратистів, як чужорідне тіло, що проникло в країну, в українському суспільстві формувався угорський ворожий образ. На Закарпатті стали регулярними антиугорські націоналістичні демонстрації та акції, які завершились спробою підпалу та підривом офісу ТУКЗ-КМКС в Ужгороді. Державна влада, використовуючи інструменти та методи спецслужб, почала переслідувати угорських представників місцевого самоврядування, журналістів та підприємців на Закарпатті. За очевидної допомоги влади, особисті дані сотень закарпатських угорців були додані до «списку смерті» екстремістського сайту «Миротворець», водночас паралельно проводилася серія офіційних викликів угорців на допит спецслужб.

Сьогодні вже мало хто пам’ятає, що дії української влади проти закарпатських угорців розпочались задовго до прийняття Закону про освіту та погіршення українсько-угорських міждержавних відносин. Під час візиту на Закарпаття 7 квітня 2017 року Левенте Мадяр, державний секретар міністерства зовнішньої економіки та закордонних справ Угорщини, відповідальний за економічну дипломатію, в інтерв’ю інформагентству МТІ звернув увагу на той факт, що певний час представники угорської громади Закарпаття, які мають підтримку з Угорщини, а також керівники їхніх установ, протягом певного часу зазнають переслідувань із боку певних українських органів. «Угорський уряд займає рішучу позицію проти цього, оскільки в цьому процесі досягли тієї межі, яку вже не можемо більше толерувати», – заявив він. Вже тоді держсекретар вказував на відсутність довіри з боку деяких українських органів влади не лише до програми, спрямованої на підтримку економічного розвитку угорців на Закарпатті, але й підтримки, наданої в рамках програми «Східне партнерство».

«Відбувається явне посилення тиску з боку української влади на Закарпатті, поширення негативних жестів, сигналів, тривожних дій і навіть формулювань, спрямованих на внесення смути в середовище закарпатських угорців, які отримують підтримку з Угорщини», – наголосив держсекретар ще за півроку до прийняття славнозвісного закону про освіту, котрий, помилково, називають точкою відліку загострення ситуації та погіршення українсько-угорських відносин.

Обрання коміка Володимира Зеленського Президентом України, який отримав безпрецедентну підтримку населення, не покращило становище угорської громади на Закарпатті. Хоча багато хто сподівався, що після правління Петра Порошенка, який проводив відверто агресивну антиугорську політику, в угорському питанні відбудеться радикальний поворот. На початку президентства Зеленського були деякі спроби української сторони поліпшити українсько-угорські відносини, перш за все за ініціативою Андрія Єрмака, керівника офісу Президента. Однак незабаром його відсторонили від закордонних справ. А коли рейтинг доволі слабкого президента почав падати, він намагався компенсувати це, продовжуючи надзвичайно націоналістичну лінію політики Порошенка, за зовнішньою, в першу чергу, американською, підтримкою та керівництвом, що охоплює дедалі ширші сфери та стає дедалі менш прихованою в Україні.

Для угорців Закарпаття стало тривожним сигналом, коли в квітні цього року головою ОДА Зеленський призначив Олексія Петрова, генерала СБУ, колишнього очільника контррозвідки України, котрий, у свою чергу, незабаром призначив заступником голови ОДА ще одного генерала СБУ, колишнього свого заступника Олега Коцюбу. Призначення Петрова стало попередженням для угорської громади (яку центральна влада країни останніми роками в рамках потужної пропагандистської кампанії звинуватила у сепаратизмі) напередодні жовтневих місцевих виборів, внаслідок чого Київ сподівався, що приниженням лідерів закарпатських угорців, у зустрічному вітрі, генерованому брудною кампанією, вдасться зменшити значне представництво угорців в обласній, районних та радах ОТГ.

Успіх угорців на місцевих виборах на Закарпатті помітно обурив центральну державну владу та її іноземних кураторів. Тому Київ вирішив скористатися міжнародною ситуацією на свою користь – коли колишній віце-президент Джо Байден, який раніше мав справу з Україною, перемагає на виборах президента США, Угорщина зазнає нападів від Європейського Союзу, триває ворожнеча між Будапештом та Джорджем Соросом, котрий має значний вплив в Україні, – із залученням СБУ починає всебічний напад на установи та лідерів закарпатських угорців, майже руйнуючи основу гарно функціонуючої, розбудованої за три десятиліття угорської інституційної системи.

Характерно, що напередодні обшуків спецслужб у будинку голови, фондах та установах ТУКЗ-КМКС угорці Закарпаття отримали погрожуюче відеозвернення від невідомого члена «Правого сектору», котрий підкреслив свій антиугорський виступ біля дороговказу Берегова прапором націоналістичної організації на задньому плані та нацистським привітанням.

До речі, колишній голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль щодо цього загрозливого відео в телеефірі заявив, що його організувало СБУ. Було б цікаво почути чесну думку Москаля, який, перебуваючи на посаді голови ОДА, вбачав слід російських спецслужб за усіма антиугорськими проявами, про реальне тло вибуху в офісі ТУКЗ-КМКС та антиугорські провокації на білбордах та дороговказах.

У зв’язку з виступом проти ТУКЗ-КМКС та його очільника, колишній контррозвідник, губернатор Петров спростував сам себе, коли після обшуків на офіційному сайті Закарпатської ОДА у своїй заяві, опублікованій українською та угорською, він відмежувався від дій спецслужб, мовляв, він про них не знав, а за два дні після цього, в інтерв’ю інформагентству «Укрінформ» повідомив, що прокуратура готує позов на Василя Брензовича і що він перед проведенням обшуків зустрічався з головою Товариства угорської культури Закарпаття.

Із заяви голови ОДА видно, що центральна державна влада прагне, майже безпрецедентно навіть для міжнародного рівня, витіснити Василя Брензовича з політичного життя, знаючи, що, як сказано в Біблії, «я буду бити пастуха, а отара овець буде розсіяна». Після антиугорських заходів, з українських та міжнародних подій можна припустити, що Київ отримав дозвіл від своїх іноземних кураторів, на службу антиросійським західним геополітичним інтересам, на усунення захисту національних та політичних інтересів угорської нацменшини на Закарпатті. Адже для Америки та Європейського Союзу важливіше залучити Україну до НАТО, щоб послабити Росію, аніж захищати людські та етнічні права угорців на Закарпатті.

(vb)