Орос Ільдіко: «Я б хотіла і надалі представляти інтереси закарпатських громад там, де вони вирішуються»

Орос Ільдіко – провідний боєць закарпатських угорців, яка не перший рік є депутатом обласної ради і членом комітету з питань освіти, науки, культури, церкви, молоді, спорту, національних меншин та інновацій, а також головою Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ. та Товариства угорських педагогів Закарпаття (ТУПЗ-КМПС). Перед початком місцевих виборів, які відбудуться 25 жовтня, ми поспілкувалися з пані Ільдіко про результати останнього її п’ятирічного циклу та про її подальші плани.

– Будь ласка, оцініть останні п’ять років як депутат, а також як голова комітету.

– Я вважаю великим досягненням саме по собі те, що головою комітету з питань освіти, культури та меншин змогла стати особа угорської національності. Таким чином, ми мали можливість узяти участь у розгляді питань, які торкалися культури, освіти, спорту або ж молоді. Також вважаю важливим той факт, що завдяки роботі комітету та чолі фракції ТУКЗ-КМКС ми змогли створити правову базу для використання грантів та фінансової допомоги з Угорщини. У цей період ми прийняли п’ятирічну програму розвитку культури та мови меншин, а також програму розвитку культури та спорту, яка включає використання іноземної допомоги у розвитку закладів освіти та культури. Частиною роботи комітету було також призначення керівників установ. Дозвольте навести приклад: той факт, що в Ужгородському замку була відкрита масштабна виставка історії угорців у Карпатському басейні, – створена за значної підтримки Угорщини, – також пов’язана з тим, що в Комітеті з питань культури та освіти колегія дослухалась до слів директора і, таким чином, у замку можуть теж проходити програми, пов’язані з угорською мовою, а також угорські фестивалі. За останні п’ять років закладам культури, дитсадкам та будинкам культури вдалося виділити майже 40 мільйонів гривень державних коштів. Також у цей період нам вдалося завершити ремонт дитячих садків у с. Вербовець та Дюла Виноградівського району, ми змогли пролобіювати фінансову допомогу для дитячого садка у с. Велика Добронь та відремонтувати актовий зал великодоброньської школи. Також вважаю важливим згадати, що ми брали участь у підготовці програм, які наразі ще не видно, але вони будуть відчутні в довгостроковій перспективі.

– Як вдалося фракції КМКС обстоювати свою точку зору?

– У перший рік ми спробували оцінити наші можливості, і наша концепція Берегівського регіону народилася одразу, коли про ОТГ ще ніхто не говорив. Суть цієї концепції полягала у тому, щоб з’єднати тутешні угорські села з містом. З цією метою ми намагалися відремонтувати дороги, щоб дорогами між угорськими селами можна було пересуватись. Наш розподіл завдань всередині фракції був дуже вдалим, і заступнику голови обласної ради Йосипу Борто завжди вдавалося обстоювати точку зору та виконувати волю фракції КМКС. Загалом, ми успішно лобіювали за розвиток угорських громад. Я хотіла б окремо виділити наділення берегівської лікарні статусом центральної, а також те, що ми запропонували відремонтувати нову частину лікарні, побудовану угорським урядом, плани реконструкції якої були підготовлені зусиллями Єлизавети Біров, тодішнього керівника відділу охорони здоров’я. На сьогодні Президент України також виступив на стороні проєкту: він також прагне закінчити ремонт згаданої лікарні. Вважаю це хорошим результатом. Якщо лікарня буде готова, відповідно до розробленої нами концепції, професійно-технічну школу охорони здоров’я можна було б перенести до приміщень лікарні епохи Чехословаччини, а колишня ратуша могла б стати гідним центром Берегівської ОТГ. Кожен угорський проєкт, реалізований ТУКЗ-КМКС або ТУПЗ-КМПС за останні п’ять років, завжди залежав від того, чи були права власності в порядку. Отже, п’ять років, що залишились за нами, можна назвати успішними, оскільки ми відремонтували понад сімдесят сім дитячих садків, усі з яких перебувають у державній власності. Усі ці гарні результати також пов’язані з тим, що в колегії були люди, з якими ми могли б працювати, і у нас була сильна фракція КМКС. І наступні п’ять років залежатимуть від того, кого ми оберемо зараз: якщо до органів влади потраплять люди, з якими ми зможемо співпрацювати, ми продовжимо нашу роботу.

– На цьогорічних місцевих виборах ви знову балотуєтесь у кольорах ТУКЗ-KMKС як кандидат до обласної ради.

– Із 1990 року я безперервно присутня в обласній раді. Я не могла брати участь в одному циклі. Все залежить від політики, вона визначає більшу частину нашого життя, і ми повинні взяти на себе свою частку цього. У більшості випадків гроші чи можливості є завжди на те, за що проголосують люди, тому я думаю, що важливо бути там, на цих місцях. Якщо нас там не буде, то більшість буде приймати рішення відповідно до власних інтересів. Тож для того, щоб наші інтереси з’явились у Закарпатській обласній раді, нам потрібно бути там у радах. Якщо ми не підемо на виборчі дільниці у неділю, ми відмовимося від своїх можливостей. Однак замість нас інші громадяни поставлять на посади людей, які не представлятимуть інтересів закарпатських людей. Кожен повинен робити на своєму місці те, чого вимагають інтереси громади. Я б хотіла і надалі представляти інтереси закарпатських громад там, де вони вирішуються. Наприклад, частково завдяки нашій фракції нам удалося відкласти практичне застосування Закону про освіту до 2023 року. Також ми неодноразово піднімали питання про оголошення прикордонних переходів у Дзвінкове та Косоно цілодобовими. Наразі цього не вдалося досягти, але чим більше ми про це говоримо, тим важливішим це питання буде, і я впевнена, що ми зможемо досягти нашої мети. Якщо нас не буде в обласній раді, то не буде кому озвучити ці думки. Кожен представляє актуальні проблеми свого району в раді, що є цілком логічним, оскільки в області працює різноманітна команда. Наше завдання – якомога масштабніше представити колективні інтереси жителів Закарпаття. Протягом останніх п’яти років ми завжди намагалися приділити увагу допомозі угорським громадам, де вони потрібні – від Ужгорода до Ясіня.

– Які плани є ключовими для роботи?

– Перш за все, я вважаю важливим покращити та розвинути дорожню мережу, щоб ми могли найкоротшим шляхом дістатися до сусідніх сіл з інших навколишніх. Розвиток цих доріг у багатьох випадках був скасований адміністрацією радянської системи і з тих пір процес не було відновлено. Якби до найближчого міста, або районного центру – Берегова можна було без проблем дістатись на авто, то це також вплинуло б на економічну активність людей, які тут мешкають. Якби згадані села берегівського району можна було з’єднати громадським транспортом, це дало б значний поштовх розвитку регіону, запустити економіку, хоча б, наприклад, створивши набагато більше транспортних компаній, оскільки мобільність є важливим пріоритетом у розвитку регіону. Завдяки програмі розвитку дитячих садочків, замість держави ми б відремонтували всі ДНЗ, а також заклади охорони здоров’я. Розробляється наш базовий шкільний проєкт, який також потребує партнерів, оскільки вони є державними установами. Ми також хотіли б створити центр професійного навчання в Тячівському районі. У Вишкові інститут уже придбав дві ділянки – це все буде завданням майбутнього, але завдяки цьому нам вдасться повністю залучити все Закарпаття в кровообіг професійно-технічної освіти, що може стати великою допомогою для молоді, яка не планує вчитися у вищих навчальних закладах. Це вимагає, щоб ми не викрикували вказівки на поле, будучи ззовні під час гри, а були на ньому, коли приймаються рішення, та обстоювали інтереси громади.

– Бажаємо вам успіху у досягненні всіх цих цілей!

Váradi Enikő/Kárpátalja hetilap