Василь Брензович: «Цілі закарпатських угорців незмінні»

Про діяльність Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) ми поговорили з головою організації Василем Брензовичем.

– Після обшуків 30 листопада 2020 року та звинувачень у державній зраді й фінансуванні сепаратизму як керівника фондів, заснованих ТУКЗ-КМКС, за порадою адвокатів ви покинули Закарпаття. Чи відбувся якийсь прогрес у цьому питанні з того часу?

– На жаль, ні. Слідство відтоді триває. Відбуваються допити тих, хто отримував підтримку. Обвинувачення не висунуто, справа не закрита. Водночас фонди, незважаючи на воєнні умови, працюють і продовжують реалізацію відповідних програм із підтримки. І у 2022 році багато тисяч закарпатських угорців отримало різні види допомоги. Ми вдячні й за це уряду Угорщини та угорським платникам податків. Ми щиро сподіваємось, що зможемо продовжити свою діяльність і у 2023 році.

– Завдяки сучасним технологіям та Інтернету ви маєте можливість брати участь у роботі вирішальних зібрань ТУКЗ-КМКС, керувати роботою фондів.

– Пандемія теж довела, що в багатьох випадках можлива дистанційна робота, подібні випадки траплялися і в історії, але це, безумовно, неідеальна ситуація, і я також мав та маю сумніви щодо цього. Я запропонував свою відставку на загальних зборах ТУКЗ-КМКС у 2021 році, яка не була прийнята. Цього року буде проводитися переобрання керівництва, з’їзд вирішить, хто очолюватиме організацію надалі.

Триває війна, через це наша закарпатська угорська громада перебуває в особливо важкому становищі, але не зламалася. Вчителі, лікарі, священники, органи місцевого самоврядування виконують свою роботу. Продовжують працювати посадові особи та співробітники ТУКЗ-КМКС.

– Як вплинула війна на закарпатських угорців?

– Напад Росії призвів до масштабних людських і матеріальних втрат та посилив негативні процеси, характерні і раніше для України: катастрофічне зменшення кількості населення, спад економіки, бідність, деградація інституцій, посилення нетерпимості в національній політиці. Ми не знаємо точно, скільки угорців зараз проживає на Закарпатті, як і скільки людей живе на Закарпатті, в Україні. Багато переселенців прибуло до нашого краю зі східних областей, невідомо, чи залишаться вони тут назавжди, і якщо так, то скільки їх буде. Ми також не знаємо, скільки угорців повернуться на батьківщину, коли з’явиться така можливість. Відповіді на ці питання отримаємо після війни.

– Україна прийняла новий закон про національні меншини, цього року також набудуть чинності частини закону про освіту щодо угорськомовних шкіл.

– На мою думку, зараз не час Верховній раді України займатися таким делікатним питанням, яке потребує ґрунтовного розгляду, як питання нацменшин. Товариство угорської культури Закарпаття разом із Демократичною спілкою угорців України висловило свою позицію з цього питання. Закон є дуже значним кроком назад порівняно із законом 1992 року, фіксує та затверджує позбавлення прав, що були задекларовані у минулих роках, не відповідає Конституції України та міжнародним зобов’язанням України.

Закарпатські угорці неодноразово протестували проти обмеження своїх освітніх прав. В обох випадках найкраще було б повернутися до цих питань після війни.

– Україно-угорські відносини напружені, у пресі часто відчувається угорофобія…

– На жаль, війна посилила й антиугорські настрої в Україні. За результатами проведення певних опитувань, після росіян і білорусів найбільш негативно оціненою нацією серед українців є угорці. Це й не дивно, адже, як ми неодноразово зазначали, в українських ЗМІ роками ведеться цілеспрямована антиугорська кампанія проти Угорщини та закарпатських угорців. Позитиви замовчуються, те, що можна неправильно зрозуміти, неправильно і розуміють.

Нас звинувачують у проросійськості та сепаратизмі. Новим є те, що антиугорські настрої зростають також і на Закарпатті, що раніше не було характерним.

Закарпатські угорці – лояльні громадяни України. Загальновідомо, що після того, як радянські війська зайняли Закарпаття, з області були насильно вивезені угорські чоловіки. Пам’ятники, які зараз знімають, встановлювали не закарпатські угорці.

Ми й надалі зацікавлені у покращенні українсько-угорських відносин, збереженні міжнаціонального миру та взаємної толерантності.

Цілі закарпатських угорців незмінні: ми хочемо жити мирно, громадою на рідній землі, і для цього зробимо все можливе та необхідне.

Жолт Бадо/Badó Zsolt/Kárpátalja hetilap