Проблема захисту колективних прав корінних народів сьогодні актуальна як ніколи

Закарпатському тижневику «Kárpátalja» дали ексклюзивне інтерв’ю уповноважена прем’єр-міністра Угорщини Каталін Сілі та уповноважений міністра, відповідальний за політику сусідства Угорщини Ференц Калмар. Нас цікавило, яким вони бачать процес захисту національних корінних меншин та в чому, на їхню думку, важливість відзначення року національної єдності, оголошеного угорським парламентом із нагоди 100-річчя підписання Тріанонського договору.

– Серед прикордонних районів Угорщини ситуація на Закарпатті є найгіршою – через політичні та економічні умови. Як результат – триває еміграція. Як ви оцінюєте ситуацію?

Каталін Сілі: «З огляду на останні процеси, які частково є наслідком внутрішньополітичної напруги в Україні, котра спонукає молодих людей покидати батьківщину, або прийняття «мовного» та «освітнього» законів, котрі «запускають» процес асиміляції, можна помітити, що триває певна «депопуляція».

Це означає, що нашій громаді доводиться стикатися із суспільством більшості, яке, з одного боку, не визнає її корінною меншиною і ставиться до неї як до імміграційної меншини. З іншого – створює соціальні умови, через які багато хто вирішує виїхати з країни.

Ці процеси триватимуть і надалі, ми не зможемо у двосторонніх відносинах та діалозі створити таку ситуацію, котра мінімізує еміграцію та асиміляцію. Вважаю показовим, що схвалення мовного та освітнього законів настало після того, як Україна підписала угоду про асоціацію з Європейським Союзом.

Ми вважали, що наші громади у безпеці. Проте поки з одного боку запустився позитивний процес, з іншого – офіційна державна політика суперечить конвенціям, які гарантують права меншин на міжнародному рівні.

Після 2010 року в національній політиці Угорщини було досягнуто майже повного національного консенсусу щодо надання угорського громадянства і пов’язаних із цим виборчих прав. Надаючи громадянство, ми, в принципі, надаємо молоді можливість легше покинути батьківщину. Водночас вважаю, що ми повинні сприяти її процвітанню».

Ференц Калмар: «Після 2010 року одним із основних принципів національної політики угорського уряду є підтримка закордонних угорців на власній батьківщині. За останній період в Україні прийнято низку законів, які свідчать про те, що Україна має намір створити державу однорідної національності. Крім того, економічна ситуація змушує молодь покидати країну та шукати кращого життя за кордоном, переважно в Західній Європі. Я оптиміст, сподіваюсь, що рано чи пізно ми вирішимо ці проблеми. Незабаром відбудуться зустрічі на високому рівні представників двох країн, що стане першим етапом після минулорічних виборів в Україні. Ми сподіваємось, що це вирішить певні питання, які викликають напругу. Якщо цього не станеться, доведеться знову сісти за стіл переговорів».

– Для Європейського Союзу поняття корінних національних меншин є невиразним або, можна сказати, невідомим, оскільки конкретних визначень щодо цього немає. Як ви вважаєте, чи можливе в межах Євросоюзу ухвалення рішення, що захищатиме такі меншини?

Каталін Сілі: «Європа ставиться до цього своєрідно і вивчає ставлення до нацменшин лише у тих державах, котрі подають заяву на вступ. Водночас, ЄС не займається питаннями меншин та не моніторить їх. Фактично, це питання залишає Раді Європи. Нам потрібно звернути увагу Європи на те, що так не має бути. Тим більше, що 22 березня 2019 року Європарламент прийняв резолюцію про основні права людей африканського походження, яка охоплює аспекти меншин. ЄС надає права 15 мільйонам іммігрантів у Європі, але нехтує корінними меншинами, котрих 60 мільйонів. Важливо, щоб було прийнято і рішення щодо захисту колективних прав корінних меншин».

Ференц Калмар: «Сьогодні в Європі існує необхідність схвалення таких обов’язкових європейських норм, які стосуватимуться всіх країн-членів. Положення Рамкової угоди про захист меншин та Мовної хартії, на котрі ми завжди посилаємось, є обов’язковими, але ми не можемо примусити їх виконувати. Тому навіть якщо під час моніторингу виявиться, що певна країна не виконала прописане в угоді, це не призведе до санкцій. Ми розробили документ Minority SafeРack, котрий містить п’ять принципів, які забезпечили б захист корінних меншин: питання меншин – це питання Європейського Союзу, а не внутрішнє питання окремих країн; захист національної ідентичності; надання індивідуальних та колективних прав; громадянство може бути відмінним від національної ідентичності; по-п’яте, корінні національні громади повинні бути складовою частиною певної держави».

– Як ви вважаєте, маючи політичну волю, ці принципи захисту корінних меншин можна сьогодні схвалити на рівні ЄС?

Каталін Сілі: «Я зазвичай кажу, що братиму участь у суспільному житті, поки залишатимусь оптимісткою. Євросоюз залишила Велика Британія. Потрібно підлаштовуватися до нових умов. Під час останніх виборів у конфронтації перебували ті сили, що підтримують єдність і ті, котрі борються за Європу націй. Я належу радше до других. Адже вважаю, що збереження різнобарвності Європи – в наших інтересах.

Ці характеристики та подібне різноманіття повинні бути збережені. Європейський Союз має чітко виступити на захист цих питань та регулювати їх.

Якщо в глобальному світі стабільна громада матиме більшість, яка представлятиме Європу націй, вона повинна буде обстоювати інтереси корінних меншин. Зібрано мільйон підписів, необхідних для внесення громадянської ініціативи, Minority SafePack, ініційованої Федеральним союзом європейських національностей. Сподіваюся, що ця громадянська ініціатива сформує хвилю, за допомогою якої депутати Європарламенту від Угорщини (маю на увазі представників нинішньої провладної партії) триматимуть на порядку денному це питання на рівні ЄС».

Ференц Калмар: «Я теж оптиміст. Необхідно чинити тиск на Європейську Комісію для вирішення цих питань. Minority SafePack – одна з таких ініціатив. Ще одна причина, через яку це потрібно вирішити, – те, що питання національних меншин у Європі – це питання стабільності та безпеки».

– Ми багато говоримо про важливість збереження угорських громад, в т. ч. закордонних. Чому важливо зберігати мову у діаспорі? Чи може зникнення представників діаспори становити реальну загрозу нації?

Каталін Сілі: «Представники діаспори – останні вартові нашої громади. Найважливіше в цих громадах – збереження мови. Важливо підтримувати діаспору, адже, на відміну від нації, вона не може себе захистити».

Ференц Калмар: «Представники діаспори – справді вартові нації, і втрата вартових загрожує небезпекою. Усюди, де є угорські громади на території карпатського басейну, можемо показати, які цінності ми створили, що ми були та є. Угорські громади на цих територіях – частина різнобарвності, не можна допустити, щоб вони зникли. Я розумію, що це надзвичайно важко. Я сам із Трансільванії. Одним із основних принципів національної політики Угорщини є те, що всі угорці мають значення, тому діаспора також важлива».

– Парламент Угорщини проголосив 2020-й – роком національної єдності з нагоди 100-річчя підписання Тріанонського договору. Протягом року проводитимуться відповідні заходи.

Каталін Сілі: «Прийняття цього рішення – своєрідний меседж. Хоча ми отримали багато критики з цього приводу від сусідніх держав. Але це рішення є важливим, адже таким чином ми прагнемо налагодити той тип співробітництва, який зберігає нашу ідентичність, нашу культуру, нашу мову, що є важливим у наш час. Зараз зрозуміло, що глобальні виклики, про які ми говоримо так багато, можна вирішити лише регіонально, і лише шляхом співпраці. Для нас, з одного боку, мова йде про національну згуртованість, яку ми змогли створити протягом останніх десяти років. Зараз ми зрозуміли, що можемо жити тут, у регіоні, а також у світі та боротися з викликати – як справді єдина нація. Сподіваюсь, що наші сусіди колись зрозуміють, що Угорщина не хоче брати реванш над ХХ століттям, а прагне розбудови регіону, регіональної співпраці зі своїми сусідами та хоче забезпечити майбутнє та процвітання своїх громад».

Ференц Калмар: «Це своєрідна відповідь до 100-річчя підписання Тріанонського договору. І ця відповідь – позитивна. Можливо, хтось очікував, що ми повернемося у негативний напрямок, що річницю зустрінемо у депресивному настрої. Проте це не паралізувало націю, навпаки, вказує на шлях подальшого розвитку.

Рік національної єдності також означає, що де б ми не жили у світі, ми заявляємо, що ми – угорці. Надання громадянства дозволило надати правовий статус єдності нації. Важливо збудувати нову Центральну Європу. Перед нашими націями стоять такі глобальні виклики, на котрі успішно ми можемо реагувати лише спільно. Якщо ми об’єднаємось і дамо відповіді разом, всі ми можемо бути переможцями. Але якщо ми намагатимемося шукати відповіді окремо, діяти один проти одного, ми неодмінно програємо в цьому глобальному світі».

– Яким бачите розвиток закарпатських угорців, яких досягнуто результатів?

Каталін Сілі: «Зараз ми знаходимося в новому офісі Товариства угорської культури. Рада, що громадські простори наших місцевих політичних організацій розширилися. Програма розвитку дитячих садочків країн Карпатського басейну, котра втілюється і на Закарпатті, засвідчує, що ми дбаємо не лише про сьогодення, але і про майбутнє. Адже ми надаємо наступному поколінню інфраструктуру, яка підтримує громаду, місце, де вони зможуть розвивати свою мову та культуру. Фінансова підтримка уряду або спеціальні щорічні програми свідчать про те, що ці громади для нас справді важливі. Мені приємно бачити, що лідери угорських громад Закарпаття об’єдналися та співпрацюють, щоб мати можливість отримати якнайкращі позиції на місцевих виборах».

Ференц Калмар: «Розвиток на Закарпатті очевидний. Оновлено та продовжують оновлюватися школи, садочки, церкви. Важливо зазначити, що зміцнення наших угорських закордонних громад націлене не проти когось, а на розвиток, що є корисним і для суспільства більшості».

Каталін Сілі: «Сподіваюся, що і через сто років в Ужгороді можна буде почути угорську мову».

Váradi Enikő/Kárpátalja hetilap