США з'ясували, скільки ракет могло залишитися в Ірані

Нова хвиля американських та іранських ударів ставить під загрозу зусилля щодо перемир’я та мирних переговорів.

6 червня Сполучені Штати завдали авіаудару по іранських берегових радіолокаційних станціях у районі Ормузької протоки після того, як, за повідомленням американських збройних сил, було збито іранські безпілотники, що прямували до цього стратегічно важливого морського шляху, що ознаменувало початок нового небезпечного етапу збройного конфлікту, який триває вже три місяці.

На сторінці американського Центрального командування в соцмережах повідомили, що спостережні об’єкти поблизу островів Горук і Кесм були знищені після виявлення чотирьох іранських дронів, які, за словами американського чиновника, могли націлюватися на торгове судноплавство в цьому районі.

Однак крок вашингтонського керівництва викликав негайну реакцію з боку Тегерана, де міністерство закордонних справ заявило, що США порушили угоду про припинення вогню, укладену 8 квітня, і що відповідальність за наслідки «незаконних дій» несе Вашингтон.

Реакція Іранської революційної гвардії

У відповідь Іранська революційна гвардія оголосила, що атакувала американські військові бази в Кувейті та Бахрейні, а також відкрила вогонь по чотирьох танкерах, які намагалися без дозволу пройти через протоку. Армія Кувейту повідомила, що було виявлено та перехоплено сім балістичних ракет, які пролітали над населеними районами, що спричинило матеріальні збитки, але ніхто не постраждав, тоді як у Бахрейні сирени протиповітряної оборони закликали населення шукати укриття.

Пізніше Тегеран заявив, що успішно вразив американські об’єкти в обох країнах, тоді як, за даними американських збройних сил, шість ракет було перехоплено, а одна не досягла визначеної цілі. Взаємні удари ще більше погіршують шанси на укладення тимчасової угоди, щодо якої сторони ведуть непрямі переговори і яка мала б на меті призупинення бойових дій, відклавши питання про іранську ядерну програму на пізніші переговори.

Угоди досі немає

Під час переговорів Іран, серед іншого, висуває вимоги щодо доступу до заморожених нафтових доходів, звільнення від санкцій, що обтяжують експорт, скасування американської блокади його портів, а також посилення контролю над Ормузькою протокою, через яку до війни проходило близько п’ятої частини світових нафтових поставок, проте Тегеран протягом останніх місяців фактично обмежив прохід. Конфлікт значно підвищив ціни на нафту та спричинив перебої у ланцюгах постачання інших товарів, зокрема гуманітарної допомоги.

У рамках дипломатичних зусиль 6 червня до Тегерана прибув міністр внутрішніх справ Пакистану Мохсін Накві, який провів переговори з іранськими керівниками, зокрема з міністром закордонних справ Аббасом Арагчі, і, за повідомленнями, передав «особливий лист» від керівника збройних сил та прем’єр-міністра своєї країни верховному лідеру Мойтабі Хаменеї. Пакистан взяв на себе роль посередника між сторонами, хоча позиції Вашингтона та Тегерана з багатьох ключових питань залишаються далекими одна від одної, пише Straits Times.

Трамп опинився під тиском і всередині країни

Президент США Дональд Трамп перебуває під внутрішньополітичним тиском через зростання цін на пальне, і в інтерв’ю NBC він сказав, що хоча більшість іранських заводів з виробництва дронів і ракет було знищено, Тегеран все ще має значний арсенал. «У них ще є кілька ракет, є кілька дронів. У відсотковому співвідношенні, можливо, залишилося 21–22 відсотки їхніх ракет. Це багато ракет, але не так багато, як тоді, коли ми атакували вперше», — зазначив він, а на запитання, чому іранські лідери не схильні до угоди, відповів: «Тому що вони сильні. Горді. Є речі, про які вони ніколи не думали, що доведеться робити, але у них не буде вибору, і на це потрібен час».

Напругу ще більше посилює паралельний ліванський конфлікт, де 6 червня ізраїльська армія завдала удару по військовому транспортному засобу в Південному Лівані, в результаті чого загинули двоє офіцерів і один солдат, тоді як Ізраїль повідомив, що розслідує обставини інциденту.

Іран поставив можливе укладення ліванського перемир’я з «Хезболлою» як передумову для мирних переговорів із Вашингтоном, хоча США та ліванське керівництво наполягають на тому, щоб ці два процеси розглядалися окремо.

 Джерело