Італійський сенат відклав голосування за проєкт закону про сексуальне насильство

Сенат Італії відклав до лютого 2026 року голосування за проєкт закону про сексуальне насильство. Це викликало критику з боку опозиційних партій і спровокувало дискусії щодо юридичних наслідків.

Італійський сенат не голосуватиме за закон про сексуальне насильство до лютого 2026 року, таким чином блокуючи законопроєкт, який тиждень тому одностайно схвалила палата представників.

Голова Комітету сенату з питань юстиції Джулія Бонджорно в середу повідомила газеті Corriere della Sera, що законопроєкт буде готовий у січні, але голосування в сенаті відклали, оскільки партія «Ліга» зажадала нових слухань і перегляду тексту.

Ця політична сила висловила занепокоєння щодо пункту, який регулює «незначні» випадки, і попросила уточнити це поняття. Партії «Форза Італія» та «Італійські брати» (FdI) підтримали її й відклали голосування, заплановане на вівторок, коли саме відзначається Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок.

Законопроєкт був розроблений за результатами угоди між лідеркою Демократичної партії (PD) Еллі Шлейн та прем’єр-міністеркою Джорджією Мелоні. Минулого тижня документ одностайно прийняли в палаті представників.

Від одностайності до конфлікту

Згадана ситуація викликала різку критику з боку опозиційних партій, котрі звинуватили урядову коаліцію в саботажі. Це сталося наступного дня після регіональних виборів, на яких перемогу здобули лівоцентристи в Кампанії та Апулії, а правоцентристи – у Венето.

«Я почула Джорджію Мелоні й попросила її виконати домовленості, адже менш ніж тиждень тому текст був прийнятий одностайно», – сказала Шлейн після відкладення голосування.

Марія Елена Боскі, лідерка фракції опозиційної партії Italia Viva в палаті депутатів, звинуватила більшість у зміні своїх поглядів і заявила: «Ми більше не довіряємо їм».

Мелоні захистила відстрочку, сказавши, що закон «потрібно ухвалити правильно, а не поспішно», і заперечила, що було укладено будь-яку політичну угоду про прискорення голосування. «Це не те, що я можу вирішити, це законопроєкт, ініційований парламентом, а не урядом», – заявила вона Corriere della Sera.

Бонджорно відкинув твердження про затримки й заявив: «Правда, що між Шлейн і Мелоні була досягнута домовленість, але не щодо деталей єдиного пункту та не щодо прийняття закону саме 25 числа».

Законопроєкт викликав дискусію, що вийшла за межі парламентської процедури. За словами криміналіста Енріко Аматі, поєднання вимог щодо згоди та широкої категорії «сексуальних дій» становить ризик перенесення тягаря доведення на обвинувачених, з чим погодилася міністерка з питань рівних можливостей Євгенія Рочелла.

Фабіо Роя, голова суду в Мілані, який десятиліттями займається справами, пов’язаними зі зґвалтуваннями, відкинув це твердження. «Неправда, що введення поняття вільної згоди означатиме перекладення тягаря», – наголосив він.

Як Європа ставиться до питання вбивств жінок?

Віцепрезидентка Європейської комісії Роксана Мінзату, комісар з питань рівності Хаджа Лахбіб та верховна представниця ЄС із закордонних справ Кая Каллас у своїй спільній заяві підтвердили прихильність блоку до боротьби з насильством проти жінок.

Вони зазначили, що їхній план дій щодо прав жінок ставить на перше місце принцип «відсутності насильства на ґрунті статі» й це буде пріоритетом у стратегії гендерної рівності на 2026–2030 роки.

Стамбульська конвенція, затверджена Радою Європи у квітні 2011 року й підписана 45 країнами, визначає насильство проти жінок як порушення прав людини та дискримінацію. ЄС ратифікував документ у червні 2023 року.

Конвенція визнала злочином домагання, сексуальне й фізичне насильство, примусове одруження та примусовий аборт і рекомендувала країнам-підписантам внести ці злочини до своєї кримінально-правової системи.

Перший законодавчий акт ЄС про насильство щодо жінок, прийнятий у 2024 році, виключив згоду з визначення зґвалтування після того, як кілька держав-членів, зокрема Франція та Німеччина, виступили проти цього. У своєму первинному проєкті 2022 року Європейська комісія визначила зґвалтування як «секс без згоди».

У жовтні після справи Жизель Пеліко, коли чоловік використовував наркотики щодо своєї дружини, а потім десятки чоловіків ґвалтували її, поки вона була без свідомості, Франція внесла згоду як ключовий елемент до кримінального визначення зґвалтування,

Іспанія, Швеція, Нідерланди, Канада та Норвегія раніше вже запровадили визначення на основі згоди з метою посилення захисту жертв сексуального насильства.

 Джерело