Олексій Резніков: «Війна не закінчилась, є ще велика загроза для нашої держави і нам треба вижити»

«Розвідка НАТО визнає, що втрати росіян у танках, в артилерії, БМП, БТР, живій силі дуже значні. Регулярні війська російської федерації можуть відновитися мінімум за п’ять, а то й 10 років. Ракетний потенціал – так само. Тому що це війна ресурсів. І вони (країни НАТО. – LB.ua) вміють рахувати ресурси, тому відчувають цей момент», – каже в інтерв’ю LB.ua міністр оборони Олексій Резніков.

І додає: «Наші партнери – це, як казали у Радянському Союзі, капіталістичний світ, у першу чергу, а капіталізм дуже прагматичний. Капіталісти рахують гроші. Платники податків рахують гроші. Ті, хто розпоряджається цими податками, рахують гроші. І тому вони теж зацікавлені в нашій перемозі на полі бою».

«Ми готуємося до будь-яких сценаріїв. Навіть до найнеприємніших»

Соня Кошкіна: В інтерв’ю The Guardian ви сказали, що новий наступ росії можливий ще до лютого. Йдеться про застосування угруповання, яке нараховує близько 150 тисяч осіб. За вашими оцінками, це може бути наступ з Білорусі чи з Білорусі й одночасно на сході та півдні України?

Коли ми щось говоримо тому чи іншому виданню, бажано брати всю картинку. Коли одна фраза береться, то й сенс, відповідно, змінений.

На питання, чи є ризики вторгнення з Білорусі, я сказав: «Так, маючи такого незручного сусіда, ризик залишається». Якщо, наприклад, росіяни приймуть рішення йти в наступ, то за можливістю підготувати свій контингент це реалістично може бути не раніше від лютого. Виходячи з того, що вони, провівши першу хвилю часткової мобілізації, за нашими оцінками, 150 тисяч одразу направили безпосередньо до України (вони воюють сьогодні замість тих втрат, яких зазнали росіяни вбитими та пораненими), а ще 150 тисяч готують у різних таборах на різних територіях: і в росії, і в Білорусі, в частині тих окупаційних міст, з яких вони поведуть наступ.

Але питання, звідки вони підуть, мені видається зараз недоречним, тому що це буде залежати від їхніх планів, а головне – від нашої підготовки. А ми готуємося до всіх ризикованих сценаріїв: Генштаб це пропрацьовує, доповідає на Ставці головнокомандувача, і, відповідно, все військово-політичне керівництво країни, починаючи від Верховного головнокомандувача, Президента України, в курсі, і ми готуємося до будь-яких сценаріїв. Навіть до найнеприємніших.

С.К.: Очевидно, одним з головних завдань ворога – якщо ми говоримо про ймовірний наступ з боку Білорусі – є відрізання наземних шляхів постачання західної допомоги. Чи маємо якийсь план протидії конкретно цьому?

Яким буде ударне угруповання, якщо росіяни приймуть рішення його створювати на території Білорусі, і чи будуть вони залучати білоруських військових безпосередньо до військової операції, чи погодиться на це керівництво Білорусі – питання. Тому сьогодні говорити про наступ, угруповання – його немає. Йде навчання – так. Вони проводять злагодження – так. Але це буде залежати від поняття повного поглинання Білорусі як такої, її суб’єктності. Якщо воно відбудеться, якщо білоруські солдати будуть готові виконувати накази російських генералів – це один сценарій. Якщо білоруські солдати не будуть готові виконувати накази російських генералів, а лише своїх, білоруських – це абсолютно інший сценарій.

Я просто хочу нагадати, що такого рівня антиукраїнської пропаганди в Білорусі, як у росії, на щастя, немає. Тієї потреби, жаги саме в білоруського народу йти війною на Україну я не бачу. Це теж питання балансування білоруськими політичними силами останніх більш як 10 місяців.

Щодо спроби перерізати нам сфери постачання – це мрія росіян, це один зі сценаріїв, звісно, який ми розглядаємо. Відповідно, ще раз повторюю, Генеральний штаб Збройних сил України і Сили оборони готові до будь-яких сценаріїв – це і наші прикордонники, і Нацгвардія, і підрозділи Тероборони, які входять до складу Збройних сил України. І, звісно, ми точно знаємо місця, з яких теоретично/гіпотетично вони могли б спробувати здійснити цей наступ.

Але я хочу нагадати всім нам, що в лютому цього року вони розпочали широкомасштабне вторгнення з усіх боків, лізли, як ті таргани, і ця тактика і стратегія не принесла їм успіху. Вона принесла їм перші втрати, руйнацію їхніх логістичних ланцюжків, відповідно – звільнення Київської, Чернігівської, Сумської областей, перших етапів цієї україно-російської війни, її відкритої частини, яка почалася в 14 році. Потім гострі зміни – Харків, Херсон…Тому, скажімо так, знову піти непідготовленими на заході, зі спробами щось там перерізати – у мене питання: а утримувати ви як плануєте? Це ж треба гарнізони там тримати, постачання логістичне мати, треба давати їжу, набої, паливо. А місцеве населення на заході Україні буде спокійно зустрічати вас із короваями на вулиці. Ага. І з квітами.

На мій погляд, це апокаліптичний сценарій для білоруського режиму.

С.К.: Чи є якісь плани евакуації мирного населення, якщо все ж таки наступ станеться?

У нас мирне населення сьогодні в окупації, мирне населення сьогодні воює, мирне населення дбає про економіку. Немає такого плану вивезти всю країну з країни, і хто залишиться в Україні? Звісно, є плани, це якісь важливі документи, ще якісь речі, це відпрацьовано в кожного на місці. Але поняття евакуації мирного населення… Коли є загроза в конкретному регіоні, населення попереджається і дається можливість дійсно виїхати з місця ведення активних бойових дій. Це робить офіційно уряд, відповідно, закликає, пропонує, відкриваються гуманітарні коридори, повна допомога і сприяння. Але зараз говорити про план евакуації населення по всій території України – це точно сіяти паніку.

Джерело