Інститут захисту прав меншин: на порядку денному ситуація закарпатських угорців

Протягом 4-6 листопада триває конференція на тему «Правовий захист угорців у Карпатському басейні», організована Інститутом захисту прав меншин. У зв’язку з нинішньою епідеміологічною ситуацією традиційну наукову конференцію цьогоріч проводять в онлайн-форматі. Зокрема, у перший день заходу обговорювали і долю закарпатських угорців, які наразі перебувають у найскладнішому становищі з усіх відірваних частин нації.

Учасників конференції першою привітала Дьордь Човті, директор Інституту захисту прав меншин. Вона розповіла про роботу Інституту, яка складається з трьох основних напрямків: першим і найважливішим є правоохоронна служба, яка має дві частини – надання правової допомоги (всього 21) та функціонування мережі адвокатських бюро (загалом 33) на території Карпатського басейну, основним завданням яких є захист угорців; другий напрямок – освіта (організація літніх університетів), третій – наукова діяльність (видання публікацій, організація конференцій). Інститут захисту прав меншин займається чотирма ключовими питаннями: справою Іштвана Беке та Золтана Сьоча з Трансільванії, реституцією в Трансільванії, питанням компенсації у Словаччині та становищем угорців на Закарпатті, – повідомив Д. Човті.

Описуючи кожен регіон одним словом, директор зазначив: «Закарпаття – трагічне, Словаччина і Трансільванія – критичні, Воєводина – надихаюча, Дравасег та Премур’я – прийнятні. Однак це не означає, що в останніх трьох регіонах немає проблем, а те, що вони не системного рівня».

Директор Інституту також окреслив програму триденної конференції. У перший день виступлять закордонні спікери, зокрема, в другій половині дня у блоці на тему «Погляд на великий світ» виступи триватимуть англійською мовою. У другий день закордонні партнери Інституту звітуватимуть про поточні ситуації, успіхи та невдачі. В останній день конференції про результати своїх досліджень розкажуть молоді науковці, аспіранти.

«Інститут захисту прав меншин бореться за збереження закордонних угорських громад. Це означає збереження правової визначеності у найширшому сенсі. Ми прагнемо, в першу чергу, забезпечення існуючих прав, а також боремося за дотримання положень про захист меншин, підписаних певною країною в міжнародних угодах», – зазначив Д. Човті.

Таким чином, мета Інституту полягає в тому, щоб сприяти правовому захисту закордонних угорців у випадках, коли порушуються права окремих осіб, груп чи установ через їхнє угорське походження, або, ймовірно, саме через угорське походження. Крім того, Інститут докладає зусиль для забезпечення дотримання законів про корінні національні меншини в сусідніх країнах, а також відповідних міжнародних конвенцій, підписаних цією країною.

Конференцію офіційно відкрила Уповноважена прем’єр-міністра Угорщини Каталін Сілі. У своїй промові вона наголосила на доповіді депутата Європарламенту Ельвіри Ковач про збереження національних меншин у Європі, прийнятій 19 квітня. Звіт порушує питання поваги до мовного, етнічного та культурного розмаїття, а також гарантування основних прав рівності та людської гідності, крім цього, наголошує на необхідності дати можливість національним меншинам брати участь у культурному, соціальному та економічному житті й державних справах своєї країни. Доповідь також підтверджує важливість Рамкової конвенції для меншин як ключового інструменту захисту прав людини – збереження стабільності, безпеки та миру, пояснила Каталін Сілі.

Уповноважена прем’єр-міністра Угорщини та Уповноважений міністра Ференц Калмар спільно розробили пропозицію з п’яти пунктів під назвою «Пропоновані принципи захисту національних меншин у Європі». Вони наголошують, що питання національних меншин – це не внутрішня, а європейська справа; громадянство відокремлено від національної ідентичності; захист національних меншин базується на праві на ідентичність; забезпечення захисту ідентичності вимагає забезпечення як індивідуальних, так і колективних прав; національні меншини, які проживають на території держави, є складовими елементами цієї держави. Вони також наголошують на визнанні захисту національної ідентичності як основного права п’ятого покоління.

Серед перших доповідачів була Кароліна Дорчі, секретар з питань політики та комунікацій Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС), котра розповіла про нинішню ситуацію закарпатських угорців, яка, «на жаль, далека від задовільної, оскільки угорці Закарпаття перебувають зараз у найскладнішому становищі з часу незалежної України». Проблеми угорської громади краю можна поділити на дві групи: з одного боку, проблеми, які стосуються не лише угорців, а й усіх громадян України – економічні, соціальні, з іншого боку, проблеми, які виникають через обмеження прав меншин, звернула увагу К. Дорчі.

«Кроки, які були зроблені проти угорців, розпочалися з 2014 року. Якщо взяти до уваги антиугорські прояви, кількість яких зараз наближається до тисячі, то стає зрозумілим, що політика України явно спрямована на цілеспрямовану та послідовну асиміляцію та викорінення меншин», – підкреслила секретар ТУКЗ-КМКС.

Прийнятий у вересні 2017 року закон про освіту значно обмежує право на освіту рідною мовою, а закон про захист української мови як державної, тобто закон про мову, витісняє мови меншин на побутовий рівень і приватне життя. До речі, багато обговорюваний, а потім прийнятий влітку 2021 року закон про корінні народи України визнає корінними в країні лише три народи: кримських татар, караїмів і кримчаків. Закон визначає поняття «корінний народ» таким чином, що інші національності в Україні – у тому числі росіяни, угорці, поляки, румуни, білоруси, греки, євреї – не можуть вважатися корінними, незважаючи на те, що їхні представники проживають на території сучасної України протягом багатьох сотень років.

Коли в українській пресі з’явилися антиугорські фейкові новини, Науково-дослідний центр імені Тіводора Легоцького розпочав моніторингове дослідження меншин, під час якого задокументували подальші антиугорські прояви та виступи проти угорської громади на Закарпатті у 2014–2018 роках, і продовжують фіксувати їх до сьогодні. Із тримовних брошур також було знято два документальні фільми – теж трьома мовами, які виготовили журналісти телеканалу TV21 Унгвар. Ці дії тривають і сьогодні, востаннє, до прикладу, 3 листопада, українські прикордонники відмовили у в’їзді в країну очільнику словацької партії угорської спільноти «Альянс» Крістіану Форро, але не припинилися і переслідування представників місцевих угорців, повідомила К. Дорчі.

Потім на конференції виступив кандидат юридичних наук, почесний голова Демократичного союзу угорців України (УМДС) Мігай Товт. У своїй доповіді «Правове становище меншин в Україні у світлі останніх подій» він окреслив процеси, які тривають в Україні.

«Можна констатувати, що в Україні відбулися / відбуваються суттєві зміни, правопорядок, що формується, все менше скидається на той, що характеризував країну в минулому. Рівень і ступінь змін найкраще характеризує той факт, що вже і посилання на порушення положень Конституції не є достатнім аргументом. Ці зміни відбуваються за підтримки, певної міри контролю і, звісно, ​​схвалення західних держав. Ймовірно, саме це і є причиною, чому, незважаючи на очевидний характер порушень, цивільне населення світового громадянського суспільства тримається осторонь цієї проблеми, а міжнародні організації дуже стримані», — зачитав юрист свою думку, зафіксовану ним у 2017 році. Далі продовжив цитатою з 2019 року: «Можна констатувати, що президентські та парламентські вибори 2019 року, які спричинили докорінні зміни в кадровому складі та владних структурах української політичної еліти, не змінили ставлення до мовних питань та мовної політики в освіті». На жаль, з тих пір нічого не змінилося, тому вищезазначене може бути резюме і сьогоднішнього виступу, констатував М. Товт.

Під час виступу він також охарактеризував поточну ситуацію у зв’язку із законодавством та тлумаченнями, зупинився на особливостях застосування права та розповів про законодавчі ініціативи у цій сфері.

«Хоча прийняття нового законодавства, яке негативно впливає на національні меншини, все ще очікується, на мою думку, з цьогорічним рішенням Конституційного Суду №1 створення нової національної мовної, політичної моделі вже відбулося. Таким чином, за три десятиліття незалежності України в контексті захисту національних меншин вона досягла торжества дискримінації за національною та мовною ознакою після завершення національної політики радянського типу, після кількох демократизацій, т. зв. спроби європеїзації. Від концепції багатонаціональної, багатомовної держави до ідеї держави україномовних українців. Є кілька ознак того, що цей стан буде тривалим. Якщо раніше ми могли справедливо називати угорську громаду одним із найбільших переможців демократичної української національної політики, то сьогодні можна констатувати, що із радикальною зміною цієї політики найбільше втрачає наша громада. Залишається лише сподіватися, що не все», – підсумував Мігай Товт.

(CsA/Kárpátalja hetilap)