Росія готується до завоювання величезної території

За останні роки Росія передислокувала в Арктику значну кількість військової техніки, озброєння і навіть заявила відкриті територіальні претензії приблизно на 1,2 мільйона квадратних кілометрів континентального шельфу.

З таненням крижаних шапок стратегічне значення цих територій стає дедалі більш очевидним: вони є не лише багатим джерелом сировини, а й новим торговим шляхом, який загрожує домінуванню Суецького каналу. Поки Америка та її союзники із занепокоєнням спостерігають за амбіціями Росії в боротьбі за полярний регіон, РФ лідирує в кількох аспектах.

За останні роки країна тишком-нишком почала накопичувати значну кількість боєприпасів у районі Північного полярного кола й провела кілька військових навчань, які саме російське керівництво назвало безпрецедентними.

Той факт, що росіяни проводять у регіоні навчання, зовсім не новинка: за часів Радянського Союзу там відбувалися численні подібні заходи, і на тій частині території, яка перебувала під його юрисдикцією, було створено кілька військових баз. Спочатку ці військові пункти мали служити передовою базою під час можливої ​​війни проти США, тому багато з цих комплексів, по суті, є військовими аеропортами, зокрема кілька об’єктів, здатні вмістити ядерні бомбардувальники. Після розпаду Радянського Союзу значна частина з них була закрита російським керівництвом.

Однак протягом 2010-х років відбувся перелом. Росіяни не лише перестали закривати бази, але й стали відновлювати старі радянські та створювати в Арктиці абсолютно нові комплекси. За даними західних джерел, за останні роки в районі Полярного кола РФ почала будівництво або реконструкцію загалом 19 військових баз.

Окрім повторного відкриття баз, російські війська намагаються тестувати в регіоні найсучасніші види зброї власного виробництва. Росія посилила також свій Північний флот новими військовими кораблями, криголамами та підводними човнами. Мета цих заходів – зокрема, зробити непридатні для судноплавства райони Полярного кола, покриті крижаною бронею, більш прохідними. Росіяни також створили новий орган управління для координації військової діяльності, який отримав назву Об’єднане стратегічне командування Північного флоту.

Хоча посилення мілітаризації видається очевидною тенденцією, аналітики SIPRI кажуть, що військова техніка, згрупована в регіоні, наразі не наближається до обсягу накопичених у радянські часи ресурсів.

Якщо під час «холодної війни» причиною регіональної експансії СРСР була підготовка до можливої ​​війни проти США, то нинішня російська діяльність в основному пов’язана з дуже швидким таненням крижаного панцира, який покриває значну частину Арктики, що робить її дедалі більш доступною для добування сировини, насамперед нафти, природного газу та меншою мірою алмазів і дорогоцінних металів. Згідно з підрахунками Сполучених Штатів, у регіоні розташовано 15% невикористаних запасів нафти на Землі, 30% її родовищ природного газу та 20% родовищ СПГ.

Танення крижаного покриву, яке утруднювало судноплавство протягом тисячоліть, може також означати створення нового, стратегічно важливого морського торгового шляху між Далеким Сходом та Європою, що, у свою чергу, імовірно, зменшить глобальну залежність світу від Суецького каналу.

Таким чином унаслідок зміни клімату регіон Полярного кола може стати не лише значним джерелом сировини, а й стратегічно важливим торговим шляхом у найближчі роки та десятиліття.

Росія має величезну перевагу над іншими країнами, які також хочуть використати цей потенціал: близько 25% її суші знаходиться в межах Арктики, а більше половини з 4 мільйонів людей у регіоні – громадяни Росії. 53% арктичного узбережжя Північного Льодовитого океану належить РФ, і тут виробляється близько 10% ВВП країни. Крім того, 80% видобутку природного газу в Росії та 17% видобутку нафти вже надходять з району Північного полярного кола.

Посилаючись на конвенцію ООН, підписану в 1982 році, у 2001-му Росія стала вимагати присвоєння їй значного континентального шельфу в регіоні загальною площею 1,2 мільйона квадратних кілометрів. Це «прохання» все ще розглядається міжнародною організацією.

Востаннє Росія подала детальне дослідження на підтримку свого запиту 2015 року. Якщо ООН вважатиме претензії РФ законними, контроль за торгівлею на значній частині території може перейти до Москви, як і видобуток енергетичних ресурсів. До речі, Данія також хоче частину територій, на які претендує Росія, стверджуючи, що цей регіон належить Гренландії.

І хоча наразі Росія рухається у власних кордонах і в міжнародних водах, США та їхні союзники також стурбовані тим, що російський уряд прагне використовувати військову силу, щоб узяти під контроль якомога більшу частину Арктики.

Суперечками щодо регіону та проєктами з його розвитку займається також міжнародний орган, створений у 1996 році, відомий як Арктична рада. Організація складається з восьми країн: Росії, США, Канади, Данії, Ісландії, Фінляндії, Норвегії та Швеції. Незважаючи на те, що до цього часу Арктичну раду характеризувала принципова співпраця, відносини Росії з кількома членами правління, на чолі зі Сполученими Штатами, за останні роки значно погіршилися, тож є великі сумніви щодо того, яким буде майбутнє арктичного співробітництва. Країна, яка очолює орган, змінюється кожні два роки: до 2023-го за це завдання візьметься Росія, причому більшість західних країн відкрито або приховано переживають, що росіяни стануть використовувати цю посаду для поглиблення свого територіального панування, а це може ще більше погіршити відносини між членами організації.

Джерело:  (portfolio.hu)