Василь Брензович: «Закарпатські угорці – громада, яка живе і хоче жити»

Голова Товариства угорської культури Закарпаття Василь Брензович оцінив воєнну ситуацію в Україні, становище закарпатської угорської громади, відзначивши її збереження, а також сталу підтримку Угорщини. Під час розмови йшлося також про відносини між двома країнами, результати війни, майбутні можливості та виклики.

– Незабаром виповниться третя річниця початку російсько-української війни.

– На жаль, так, але ми знаємо, що ця війна почалася 10 років тому. З того часу внаслідок збройного конфлікту загинуло багато людей, зокрема й чимало закарпатських угорців. Три роки тому ситуація загострилася через відкритий напад росії. Ми продовжуємо жити в жахливий час, становище закарпатських угорців залишається критичним, адже війна не закінчилася, фактично вона дедалі більше загострюється, кількість жертв зростає. Не спадає і напруга в країні: повітряні тривоги, «діяльність» ТЦК, закриття кордону для чоловіків, постійне погіршення соціального становища, відключення електроенергії – усе це надзвичайно б’є і по закарпатських угорцях, як і по всіх громадянах країни, з єдиною відмінністю, що Закарпаття й надалі не зазнає ракетних обстрілів. Незважаючи на це, можна сказати, що закарпатська угорська громада збереглася й не зламалася. Про це свідчить і те, що в усіх угорськомовних школах триває навчання, функціонують інститут, ЗМІ, церкви, благодійні організації. Крім того, депутати різних рівнів та очільники органів місцевого самоврядування також виконують свої обов’язки. Тож закарпатські угорці – громада, яка живе і хоче жити.

– Після інавгурації Дональда Трампа чи є надія на встановлення миру або принаймні наближення режиму припинення вогню?

– Це може наблизити мир, що є надзвичайно важливим для світової політики. У 2024 році половина населення світу обирала. Найважливіші вибори відбулися в Сполучених Штатах, одним із актуальних питань яких були війна та мир, а Трамп чітко висловився за мир. Майбутній лідер США заявив, що хоче миру й прагне, щоб його президентство було мирним і більше не починалися війни. Він також сказав, що встановить мир за 24 години. Це, безперечно, великий позитив, оскільки лідер наймогутнішої держави світу заявив, що працюватиме заради миру. Але ми знаємо, що це буде не просто, адже на боці війни залишається багато людей у світі, і, як не дивно, більшість із них у Європі. Перед урядом Дональда Трампа стоятиме непросте завдання, але, на мою думку, він здійснюватиме кроки в напрямку миру. Досі «табір миру» представляли лише Папа Римський та прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. Звичайно, були й інші миротворчі ініціативи, у яких брали участь Китай, Індія та Бразилія, намагаючись сприяти встановленню миру, але, звісно, вирішальним фактором є те, що президент США стоїть на боці миру й діятиме відповідно. Завдяки цьому можливість і надія на мир, безумовно, зміцнилися.

– Як можуть змінитися в майбутньому відносини між Угорщиною та Україною, які наразі не назвеш найзбалансованішими?

– Питання складне. На мою думку, під час президентства Петра Порошенка в Україні тривала надзвичайно інтенсивна кампанія, спрямована проти Угорщини, угорського уряду та закарпатських угорців. Ці не надто дружні відносини останнім часом дещо пом’якшилися, але в принципі не змінилися, адже українська пропаганда продовжує працювати. Що б не відбувалося в Угорщині, це неправильно інтерпретується, цим намагаються скористатися й піддати жорсткій критиці. А те, що стається позитивне, замовчується. Промовчали про гуманітарну допомогу, про те, що Угорщина постачає Україні найбільше електроенергії, газу та багато всього іншого. Звісно, ​​про це не йдеться. Але коли трапляється щось найменше, українська преса роздуває це, таким чином намагаючись маніпулювати громадською думкою. З іншого боку, між нинішніми українським та угорським урядами є дуже великі відмінності в сприйнятті війни. Угорщина вважає, що потрібен негайний мир або принаймні припинення вогню. Це в інтересах України, тому що руйнування та знищення вже досягли надзвичайно великих масштабів, чи то йдеться про людські життя, чи інфраструктуру. Цього нинішня влада Зеленського не визнає і наголошує на продовженні війни. Це принципова суперечність між Україною й Угорщиною, яку не змогла вирішити зустріч українського президента та угорського прем’єра. Незважаючи на складні відносини між двома країнами, Угорщина проголосувала за початок переговорів про вступ України до ЄС, а також за антиросійські санкції. Попри все це, ситуація між двома країнами не надто покращилася. Однак є сподівання, що українська громадська думка зміниться, оскільки ми бачимо, що дедалі більше людей підтримують якнайшвидше укладення миру.

– Які фактори можуть вплинути на збереження закарпатських угорців, особливо в умовах війни?

– Становище закарпатських угорців неможливо відокремити від ситуації в Україні. Якщо подивитися на зменшенням чисельності населення, то у випадку закарпатських угорців процеси не інакші, ніж у цілому по країні. Тобто, коли ми говоримо, що населення України за минулий період зменшилося майже вдвічі, то подібне, імовірно, сталося й щодо закарпатських угорців. Правда, вони перебувають у дещо іншій ситуації, бо живуть у прикордонній смузі й мають материнську країну, а це створює трохи інші обставини. На мою думку, відбуватимуться ті самі процеси, що й у всій Україні. Це означає, що чим довше триватиме війна, тим важчим буде становище закарпатських угорців. Звичайно, важливо й те, чим закінчиться ця війна та які процеси почнуться в країні після укладення миру. Руйнування масштабні, стати на ноги буде непросто. Якщо війна закінчиться наступного року, то шанси на збереження зростуть. Але чим довше вона триватиме, тим гіршим буде становище всієї країни та всіх її громадян.

– Як понад сто тисяч переселенців, які знайшли прихисток у нашому краї, можуть вплинути на майбутнє Закарпаття?

– Воєнні періоди завжди вносили зміни в склад населення Закарпаття. За часів Чехословаччини 40–50 тисяч чехів, а за Радянського Союзу 45 тисяч росіян переселилися в область, переважно в міста. За словами голови Закарпатської ОВА Мирослава Білецького, через війну з краю виїхало близько 300 тисяч людей, стільки ж прибуло, але ця цифра коливається. Майбутнє в основному визначить те, коли та як закінчиться війна. Очікується, що після встановлення миру багато вимушених переселенців зможуть повернутися на батьківщину. Однак залишається питанням і те, скільки повернеться закарпатців, які виїхали.

– Наскільки уряд Угорщини зможе підтримати Закарпаття, враховуючи, що завдяки національній політиці в область постійно надходить різноманітна соціальна та інша допомога?

– Відновити українську економіку буде не легко, оскільки половину її бюджету забезпечує Захід і вона потребуватиме зовнішньої підтримки й після встановлення миру. ЄС, Європа та великі держави мають фінансувати розвиток економіки та інфраструктури, адже війна завдала величезної шкоди. Угорщина з 2014 року стало надає підтримку закарпатським угорцям, і ця система діє й досі. Віктор Орбан та інші угорські політичні лідери теж підтвердили, що допомога надаватиметься закарпатським угорцям і надалі.

– Які плани в ТУКЗ-КМКС на майбутнє?

– Ми хочемо продовжувати роботу. В умовах війни найважливіше завдання – вижити. Товариство угорської культури Закарпаття успішно діє і, незважаючи на труднощі, здатне виконувати завдання закарпатських угорців. Працюють і наші благодійні фонди, через які угорці краю отримують соціальну підтримку з Угорщини. БФ «КМКС» надав допомогу десяткам тисяч людей, а Центр економічного розвитку «Еган Еде» – грантову підтримку закарпатським фермерам. Маємо і службу правової допомоги, а також підтримки важкохворих. Цей рік ще раз підтвердив, що ТУКЗ-КМКС – активна і функціональна організація, яка здатна виконувати поставлені завдання.

– Що б ви побажали закарпатським угорцям?

– Сподіваймося й робімо все можливе та необхідне для наших сімей і громад закарпатських угорців.

Давід Шимон/Simon Dávid, Kárpátalja