Прогрес у правовому визнанні соціальної статі в Європі повільний, тож необхідні подальші кроки щодо громадянських прав і прав людини, ідеться в нещодавно опублікованій доповіді Ради Європи (РЄ), міжнародної організації 46 держав-членів у європейському просторі, яка базується в Страсбурзі.
Доповідь була підготовлена робочою групою, створеною Керівним комітетом Ради Європи з питань різноманітності, інклюзивності та боротьби з дискримінацією. Зокрема там зазначається, що підтримка прав ЛГБТ вже «міцно вкорінена в Європі», але між країнами існують значні відмінності.
У 38-ми із 46 держав – членів РЄ існує юридична чи адміністративна процедура для забезпечення юридичного визнання статі, у 9-ти з них будь-хто може визнати свою гендерну ідентичність на основі самовизначення. Проте в деяких країнах такої процедури немає, а в інших її унеможливили, пишуть автори звіту. На думку колегії, це, зокрема, призводить до того, що трансгендери та інтерсекс-особи мають офіційні документи, які не відповідають їхній гендерній ідентичності, тож стають більш уразливими до дискримінації та насильства, звертають увагу фахівці. 26 держав – членів Ради Європи досі вимагають медичного огляду для юридичного визнання зміни статі. У 13-х є обов’язковою стерилізація, а в 19-х, щоб отримати дозвіл на це, потрібне розлучення. Щодо правового забезпечення гендерного самовизначення дітей і підлітків, згідно зі звітом, у багатьох державах-членах ведуться дискусії про перегляд вікових обмежень, особливо у випадках, коли молоді трансгендери стикаються з неприйняттям, виключенням або іншими проблемами у своєму повсякденному житті.
«Держави-члени повинні гарантувати, що юридичні процедури визнання статі повною мірою враховують інтереси дитини, і відповідним чином переглянути вікові обмеження», – пропонує Рада Європи у своїй доповіді.
Згідно з рекомендаціями РЄ, ті держави-члени, які наразі не мають антидискримінаційних законів, що захищають гендерну ідентичність, повинні вжити заходів для їхнього впровадження. У кримінальному праві мотиви, пов’язані з гендерною ідентичністю або гендерними характеристиками потерпілого, повинні вважатися обставиною, що обтяжує покарання, додають члени робочої групи.
