Зміна клімату, вибори в Європі та США, заморожена війна в Україні, вибухонебезпечний Схід – із наближенням 2024 року світ стає дедалі конфліктнішим. В Європі минулого року продовжився зсув вправо, а тим часом населення США, видно, переймається винятково внутрішніми проблемами: ні відносини із ЄС, ні навіть агресія в Україні не потрапили до п’ятнадцятки найактуальніших проблем, згідно з опитуванням.
Якщо мова про минулорічний баланс, то, мабуть, найбільш значимим глобальним впливом стало прискорення кліматичних змін. А це, в свою чергу, також вплинуло на зовнішні відносини та баланс сил, йдеться й про те, що Росія, наприклад, стала експортером пшениці номер один у світі. Для багатьох 2023 рік став найспекотнішим за всю історію спостережень. Те, що людська діяльність є першопричиною глобального потепління, не викликає сумнівів, але масштаби проблеми є темою для суперечок. На жаль, мова вже йде не про потепління Землі на 1,5 градуса за Цельсієм, а про межу в 2 градуси за Цельсієм. Чи трапиться це насправді – питання залишається відкритим. Так само, як ми вже провалили мету в півтора градуса – 2023 рік значною мірою довів це – ми можемо розпрощатися з двома градусами.
Перерозподіл сил між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, на користь глобального Півдня продовжується. Вага п’ятірки БРІКС (Китай на чолі з Бразилією, Росією, Індією та Південною Африкою), а також пов’язаних з нею держав, переважно „третього світу”, у світовій економіці продовжує зростати, і ця тенденція збережеться і в 2024 році. Причому темпи зростання двох найбільш густонаселених країн, Китаю та Індії, наступного року вдвічі-втричі перевищать темпи зростання розвинених країн.
Наближається передвиборчий бум
У 2024 році відбудуться вирішальні вибори у двох головних опорах Заходу – в Європі (Європарламент) та США (президентські вибори). 2023 рік, а особливо його друга половина, став ареною для цієї тактики підготовки-очікування як в ЄС, так і в Америці. Тим часом у Західній Європі продовжився зсув вправо, чи не найяскравіше про це засвідчили результати виборів у Нідерландах. Але не менше занепокоєння у політичних оглядачів викликав підйом ультраправої AfD у Німеччині. У Франції Марін Ле Пен була в захваті і ставила в заслугу своїй партії жорсткі заходи президента Макрона з контролю за міграцією, які згодом все ж не пройшли через законодавчий орган. В Італії прем’єр-міністр Джорджія Мелоні та його кабінет також продемонстрували надзвичайно прагматичні політичні риси. Британія, далека від європейського суєти, боролася із фундаментальним дисбалансом у внутрішній політиці, хоча сепаратистські тенденції, особливо в Шотландії, здавалося б, пішли на спад.
Америка замкнута в собі
Для Америки, видно, знову настала ера замкнутості в собі. Згідно з опитуванням Pew Research Center, проведеним у середині 2013 року, населення США переймається майже одними тільки внутрішніми проблемами. Тож на першому місці – питання інфляції, за ним – проблеми в сфері охорони здоров’я (питання в тому, хто може дозволити собі дедалі дорожчу медичну допомогу), мова йде також про нездатність двох основних партій (демократів і республіканців) узгодити свою політику, великою проблемою залишаються наркотики, а також все ще поширене насильство із застосуванням вогнепальної зброї.
У другій п’ятірці – імміграція (з Мексики), яка все ще є єдиною проблемою, пов’язаною з іноземцями. Навіть кліматична криза не потрапила до першої десятки. Ані відносини з ЄС, ані навіть агресія в Україні не ввійшли до першої п’ятнадцятки. Якщо Дональд Трамп переможе на президентських виборах наступного року (що стає дедалі ймовірнішим), дуже мало американців будуть перейматися відносинами США з Європою, Росією (Китаєм).
Великі сподівання покладалися на спроби покращити американо-китайські відносини у 2023 році. Певний прогрес був досягнутий (завдяки останній великій справі Генрі Кіссінджера перед смертю – його поїздці до Китаю з метою подолання фундаментальних розбіжностей між Пекіном і Вашингтоном), але сподіваного прориву не сталося, оскільки фундаментальні інтереси двох потужних країн залишаються надто віддаленими один від одного.
На Близькому Сході цокає бомба
Терористична атака ХАМАСу на Ізраїль і операція Ізраїлю в секторі Газа у відповідь на неї підвищили ризики великої війни. Ключові країни регіону – Єгипет, Саудівська Аравія, Іран – не вжили жодних конкретних військових дій, а ведуть боротьбу в Газі (антиізраїльську) з маріонетками (Іраном). Однак результат війни, повоєнні ізраїльсько-палестинські відносини залишаються туманними. Не виокремлюються навіть обриси довготривалого політичного рішення. Сполучені Штати, як ми бачили, здатні зосередити величезну військову силу в басейні Східного Середземномор’я, біля південно-східного входу в Червоне море, в Перській (Арабській) затоці, але не вимальовується жодної ефективної американської дипломатичної ініціативи.
Американський есмінець „Джеральд Р. Форд” – флагманський корабель у Червоному морі. Вашингтон докладає всіх зусиль, щоб не допустити ескалації війни.
Фото AFP
ЄС наразі не є серйозним фактором. Китай і Росія, які є посередниками, поки що зберігають мовчання, хоча Москва і Пекін мають відносини високого рівня з Ізраїлем, стратегічне партнерство з Палестинською автономією і зв’язки з терористичною організацією ХАМАС.
A very warm welcome to Kyiv to @SpecRepUkraine Penny Pritzker and U.S. private sector CEOs. Today we will have meetings focused on accelerating U.S. business investment in Ukraine for the recovery. pic.twitter.com/7p3sasiDt2
Thank you @OlKubrakov for a substantive discussion with Ukrainian officials and private sector reps on practical steps to increase Ukraine’s exports and restore its economic vitality, a crucial counterpoint to Russia’s aggression. pic.twitter.com/dbWZDtC25A
— Special Representative Penny Pritzker (@SpecRepUkraine) January 12, 2024
Кліматична конференція СОР28 в Дубаї почалася з «епохальних» міждержавних домовленостей, які дещо загасили скептицизм щодо результативності цього заходу.
На першому пленарному засіданні учасники (а це майже 200 країн) одностайно ухвалили історичне рішення про створення Фонду для відшкодування втрат і збитків від зміни клімату державам, що розвиваються (Loss and Damage Fund, LDF). Це сталося попри жовтневе попередження Генерального директорату Єврокомісії з питань клімату, що ЄС не готовий взяти на себе зобов’язання щодо участі у фінансуванні, доки Китай та інші країни – «азіатські тигри», які є значними продуцентами вуглецю, не погодяться також стати донорами фонду.
Дипломатичних здібностей представника Об’єднанних Арабських Еміратів – Султана Аль-Джабера, якого було обрано президентом СОР28, вистачило для того, щоб буквально в останній момент змінити розклад сил. «Це доказ того, що ми на COP28 можемо досягти конкретних результатів», – сказав він.
Хто скільки готовий пожертвувати у новий кліматичний фонд? Ось суми чеків від країн, які вже погодилися зробити свої внески у LDF:
ОАЕ – $100 млн
Німеччина – $100 млн
Велика Британія – $75 млн
США – $17,5 млн
Японія – $10 млн
Крім того, ЄС пообіцяв щорічно направляти до фонду 225 млн євро.
«LDF відкриває можливості додаткового фінансування саме кліматичних проєктів. Тому наша країна має всі шанси отримати додаткові кошти на зелене відновлення», – зазначається в повідомленні Міндовкілля України.
Проте ключові параметри роботи LDF залишаються ще невідомими. Крім того, що тимчасово він буде функціонувати и на базі Світового банку.
Другою визначною подією COP28 стало оголошення Еміратами про найбільшу в історії інвестиційну програму ALTÉRRA на суму $30 млрд, яка ставить за мету мобілізувати до 2030 року від інституційних і приватних інвесторів $250 млрд у проєкти для боротьби зі зміною клімату (скорочення викидів вуглецю, декарбонізацію та розвиток відновлюваної енергетики).
Партнерами ОАЕ в програмі ALTÉRRA стали інвестфонди BlackRock, Brookfield і TPG.
«Масштаб і структура створять мультиплікативний ефект в інвестиціях, орієнтованих на боротьбу зі зміною клімату, і зроблять цей фінансовий механізм унікальним», – заявив Султан Аль-Джабер, який також очолив раду директорів ALTÉRRA.
Вже відомо, що понад $6 млрд в рамках цієї програми будуть спрямовані на Фонд трансформації для зростання кліматичних інвестицій у країни, що розвиваються.
За словами Мафальди Дуарте, виконавчого директора «Кліматичних інвестиційних фондів» (CIF), вторгнення росії в Україну сприяє поверненню потоків приватного капіталу до країн, що розвиваються, які потребують трильйонів доларів інвестицій для адаптації до зміни клімату та екологізації економіки. Тобто вона підтвердила, путінська агресія прискорила розвиток відновлюваної енергетики, децентралізацію енергопостачання і скорочення залежності від викопного палива. Але ця трансформація потребує величезних коштів.
«У нас недостатній рівень інвестицій, які спрямовуються в країни, що розвиваються, в дуже великих обсягах. Проте внаслідок кризи, пов’язаної з війною в Україні, ми тепер спостерігаємо зворотний рух приватного капіталу», – сказала Мафальда Дуарте в інтерв’ю Bloomberg TV. Також вона зазначила, що завдяки домовленостям на СОР28 CIF тепер отримає у своє розпорядження $30 млрд. для фінансування відповідних програм.
«Зеленому фінансуванню» буде присвячено окремий захід в українському павільйоні 4 листопада. У фокусі – декарбонізація енергосектору України; потенціал відновлюваних джерел енергії для посилення енергобезпеки, страхування військових ризиків для інвестицій у чисті технології, роль приватного сектору.
Серед спікерів – американський дипломат Джеффрі Пайет, колишній посол в Україні, який нині є помічником секретаря Бюро енергетичних ресурсів в Державному департаменті США. Сьогодні в інтервʼю Financial Times він заявив про наміри Вашингтона вдвічі скоротити доходи росії від експорту вуглеводнів до 2030 року і запевнив, що західні санкції проти рф триватимуть «ще багато років», щоб приборкати військову машину москви.
На СОР28, що триватиме до 12 грудня, також очікується підписання угоди щодо викопного палива. Якщо всі держави зійдуться в тому, що його зможуть замінити ВДЕ, до договору може бути внесено формулювання про поетапну відмову від вугілля, нафти і газу. Хоча наразі немає впевненості, що країни зможуть про це домовитися. Зокрема, Султан Аль-Джабер закликав до інклюзивної політики відносно всіх видів енергії і визнання ролі викопного палива у вирішенні кліматичних проблем людства.
Україна має амбітні кліматичні цілі, найбільш довгостроковою з котрих є досягнення вуглецевої нейтральності. Про це сказав президент Володимир Зеленський на Міжнародному саміті кліматичних амбіцій, який відбувся 12 грудня в онлайн-форматі, повідомляє прес-служба глави держави в неділю, 13 грудня.
„У цьому році в заході взяли участь понад 70 глав держав і урядів, які записали короткі відеозвернення з викладом „нових і амбітних” зобов’язань своїх держав щодо Паризької кліматичної угоди”, – йдеться в повідомленні прес-служби глави держави в неділю вранці.
У своєму відеозверненні Зеленський розповів, що в цьому році Україна особливо гостро відчула негативний вплив від зміни клімату: в низці регіонів тривала посуха знищила урожай, на сході країни відбулися масштабні лісові пожежі, а на заході – руйнівні паводки.
„Кожен житель планети вже відчуває подих глобального потепління і зазнає втрат через пасивне ставлення до кліматичної політики”, – наголосив він.
За словами президента, Україна послідовно дотримується взятих на себе зобов’язань щодо ефективної імплементації Цілей сталого розвитку-2030 і міжнародних кліматичних угод.
„Готуючись до Конференції сторін Паризької угоди в Глазго, ми опрацьовуємо другий національно певний внесок. На цій основі ми розглядаємо мету щодо викидів парникових газів у 2030 році в усіх секторах економіки України в діапазоні від 36% до 42% в порівнянні з 1990 роком, то є скорочення на 58-64%”, – повідомив Зеленський.
Крім нових зобов’язань за Паризькою угодою, Україна також працює над удосконаленням механізмів державної фінансової підтримки кліматичної політики, зазначив він.
„Україна також прагне узгоджувати свою кліматичну політику і законодавство з Європейським зеленим курсом. Ми активізуємо співпрацю з ЄС в сферах енергоефективності, розвитку водневої енергетики і відновлюваних джерел енергії, справедливої трансформації вугільного сектора і розвитку національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів”, – сказав президент.
„Довгостроковою метою України є досягнення вуглецевої нейтральності. Будемо докладати зусиль, щоб максимально скоротити час досягнення цієї мети”, – додав він.
Також, за словами Зеленського, триває процес перегляду Енергетичної стратегії України, яка передбачає розвиток відновлюваної енергетики, поступову заміну викопних видів палива, зокрема вугілля.
„Ми почали підготовку рамкової стратегії адаптації до зміни клімату України до 2030 року. Документ буде координувати роботу різних органів влади на національному та місцевому рівнях. Україна є і залишатиметься одним з активних і відповідальних учасників глобального процесу боротьби зі зміною клімату та захисту навколишнього середовища”, – зауважив президент.
Міжнародний саміт кліматичних амбіцій (Climate Ambition Summit) – 2020 присвячений п’ятій річниці Паризької кліматичної угоди (2015) і підготовці до наступної кліматичної конференції ООН зі зміни клімату (СОР26), яка відбудеться в Глазго в листопаді 2021 року.
Головують на заході прем’єр-міністр Великобританії Борис Джонсон, президент Франції Еммануель Макрон, прем’єр-міністр Італії Джузеппе Конте, президент Чилі Себастьян Піньєра і генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш.
Згідно зі статтею 4 Паризької угоди, сторони повинні повідомляти про свої національно визначені вклади кожні п’ять років, вказуючи на прогрес в порівнянні з поточним вкладом, і відображати найбільш імовірні амбіції і відповідні можливості в світлі національних обставин. Відповідно до першого національно певного внеску України до Паризької угоди, країна взяла на себе зобов’язання не перевищити 60% в 2030 році від рівня викидів парникових газів в 1990 році (або скорочення на 40% з 1990 року без урахування сектора „Землекористування, зміни в землекористуванні та лісове господарство”).
