WP: Україна не повинна розплачуватись за політику розколу республіканців

Багато республіканців у Палаті представників не хочуть взагалі ніяких домовленостей, які б дозволили розблокувати допомогу Києву, вони лише намагаються розколоти демократів.

Для друзів демократії і свободи минулий тиждень приніс гнітючу подвійну картину на розділеному навпіл екрані. У четвер у Москві Владімір Путін виступав перед підконтрольними йому ЗМІ, пророкуючи, що його вторгнення в Україну закінчиться перемогою Росії і що західні країни, натхненні опором українського народу агресії, втратять інтерес до війни.

«Вони отримують все на халяву. Але ця халява може колись закінчитися, і, схоже, вона вже починає закінчуватися», – сказав Путін про військову допомогу Україні з боку Заходу.

У Вашингтоні республіканці в Конгресі під тиском колишнього президента Дональда Трампа, схоже, були готові довести правоту російського диктатора. Українці все ще воюють і гинуть, але в Палаті представників, очолюваній республіканцями, не було відчуття нагальності, – пише в статті для Washington Post професор Школи державної політики МакКурта в Джорджтаунському університеті і старший науковий співробітник Інституту Брукінгса Юджин Діонн.

У той час як лідер сенатської більшості Чарльз Шумер утримував своїх колег у Вашингтоні, оскільки учасники переговорів продовжували шукати двопартійний компроміс щодо допомоги Україні, спікер Палати представників республіканець Майк Джонсон відправив законодавців додому і зневажливо поставився до зусиль Сенату.

«Палата представників не буде чекати, щоб обговорити поспішний продукт», – сказав він.

«Поспішний продукт? Ні, пане спікере, мова йде не про якийсь нашвидкуруч зроблений предмет меблів. Йдеться про боротьбу народу за свободу. На перший погляд, боротьба за допомогу Україні може здатися типовою вашингтонською суперечкою, де одна сторона хоче одного, а інша – іншого», – пише Діонн.

Президент Байден і демократи в переважній більшості підтримують допомогу Україні, в той час як республіканці заявляють, що не віддадуть свої голоси без серйозних поступок з боку демократів, які радикально обмежать імміграцію. Республіканці вдаються до тактики, тримаючи в заручниках допомогу Україні, щоб протиснути бажані зміни в імміграційній політиці. У звичайному питанні вона може здатися розумною. Демократи розділилися в думках щодо того, наскільки далеко вони повинні зайти, йдучи на поступки в питаннях прикордонної політики. Багато хто в партії побоюється, що республіканці не задовольняться нічим іншим, як повторенням жорстоких підходів Трампа. Але навіть тоді вони можуть відмовитися від дій, щоб допомогти Україні.

Автор зауважує, що політика розколу виконує саме ту роботу, на яку сподівалася Республіканська партія, заохочуючи демократів ворогувати один з одним ще до того, як буде укладена будь-яка угода. Конгресмен Праміла Джаяпал застерегла, що республіканці хочуть «зруйнувати систему надання притулку», і закликала свою партію «твердо стояти на своєму і сказати «ні»». З іншого боку, сенатор Джон Феттерман наполягав на тому, що «турбота про кордон – це не ксенофобія», додавши, що «це розумна розмова, і демократи повинні до неї долучитися».

«Але зверніть увагу, що дріб’язкова політика розколу демократів і ескалації вимог щодо імміграції перекладає відповідальність на Джонсона і протрампівських республіканців у Палаті представників. Як сказав мені один з провідних помічників демократів у Сенаті, багато республіканців у Палаті представників не хочуть укладати жодних угод», – пише Діонн.

Трампісти в Палаті представників також переклали тягар укладання угоди на президента Байдена, якого республіканці із задоволенням звинувачують у поганому веденні переговорів, а також на проукраїнських республіканців у Сенаті. Останнім потрібно дотримуватися жорсткої позиції щодо імміграції, щоб відбити атаки з боку лояльних до Трампа прихильників, які домінують у республіканській базі, перш ніж вони досягнуть будь-якої домовленості з демократами та президентом.

Залишений напризволяще лідер сенатської меншості республіканець Мітч Макконнелл – один із найпалкіших прихильників України – майже напевно знайшов би спосіб домогтися виділення термінового фінансування. Але його влада слабшає, і його потенційні наступники, такі як сенатори Джон Корнін і Джон Макконнелл, не можуть знайти шляхи для виділення коштів. Джон Корнін і Джон Тьюн мають вести обережну гру. Обидва вони також підтримують допомогу Україні, але не хочуть надто відходити від лінії, яка дедалі більше розходиться з позицією консерваторів.

«Таким чином, розбіжності між демократами щодо імміграції і позиція Байдена на переговорах – це не головні причини того, чому так важко досягти згоди щодо України. В основі труднощів лежать глибокі розбіжності серед республіканців, мінливий баланс сил у їхній партії та здатність Трампа підкоряти її політиків своїй волі», – пояснює автор.

Найкращий результат для Трампа – кинути Україну під потяг, а Байдена звинуватити в тому, що він не вирішив питання кордону. Хоча Джонсон сказав деякі правильні речі про Путіна, він, схоже, повністю підтримує позицію Трампа. Він міг би довести протилежне, але невизначеність щодо його намірів слугує цілям Трампа, посилюючи небажання Республіканської партії в Сенаті йти на будь-який компроміс. Багато республіканців у верхній палаті Конгресу не захочуть мати справу з критикою трампістів за підтримку того, що виявиться однопартійним законопроєктом.

Що можна зробити, щоб зруйнувати самовпевненість Путіна? Сенату потрібна угода. Байден і демократи вже продемонстрували готовність суттєво поступитися в питанні імміграції, що може слугувати електоральним інтересам їхніх партій у наступному році. Знадобиться мужність, але проукраїнські республіканці в Сенаті повинні бути готові сказати домовленостям «так» і не висувати екстремальні вимоги, на які, як вони знають, Байден не зможе погодитися.

Перш за все, до Джонсона більше не можна ставитися як до стороннього спостерігача, який чекає на «продукт». Як сказав Рональд Рейган в улюбленій для консерваторів фразі, настав час вибору. Джонсон може вибрати Путіна або демократію. Хотілося б мати більше впевненості в тому, що він стане на правильний бік.

Джерело