ЄС не зарахує роки тимчасового захисту до постійного проживання: українцям доведеться переходити на національні дозволи

Аби отримати дозвіл на постійне проживання в Євросоюзі (ЄС), зазвичай потрібно прожити в тій чи іншій країні не менше 5 років. Але період проживання біженців з України для цього зараховано не буде, тому вони будуть змушені переходити на національні дозволи.

Про це повідомила “Радіо Свобода” спеціальна посланниця ЄС із питань українців Ілва Йоганссон. Вона зазначає, що просувала цей дозвіл, коли обіймала посаду єврокомісарки з питань внутрішніх справ, але згодом тема зайшла в глухий кут.

Йоганссон пояснила, що в більшості країн ЄС національне законодавство передбачає можливість отримання постійного чи довгострокового дозволу на проживання після п’яти років легального перебування. Але до українців, які отримали прихисток у країнах Євросоюзу, цей механізм не буде застосовано автоматично.

За її словами, після завершення терміну дії тимчасового захисту – найімовірніше, це станеться в березня 2027 року – українцям доведеться переходити на національні дозволи для проживання. Це відбуватиметься за чинними правилами кожної окремої країни-члена або їх відповідним чином оновлять.

“Щодо європейського дозволу на довгострокове проживання – я пропонувала поправку до нього, коли була єврокомісаркою, але, на жаль, переговори щодо цього питання зайшли в глухий кут. Тому ми маємо старий режим довгострокового дозволу на проживання, і він не дозволяє зараховувати роки під тимчасовим захистом”, – зазначила спецпредставниця.

Йоганссон запевнила, що низка країн ЄС хоче, аби українці залишилися після завершення тимчасового захисту. Для цього вони уже зараз змінюють власне законодавство.

“Зараз ми бачимо, як держави-члени використовують своє чинне національне законодавство, а деякі також працюють над новим законодавством, як-от Польща, яка нещодавно оголосила комплексне рішення, де передбачено переведення 900 тисяч українців на польські дозволи на проживання. Цей процес триває майже в усіх державах-членах”, – сказала Йоганссон.

Водночас, за її словами, деякі держави-члени дещо повільно починають реально аналізувати, що саме необхідно змінити в національному законодавстві, щоб дозволити українцям, які працюють та інтегровані в суспільство, залишатися на відповідній правовій основі. Через це українські громадяни можуть опинитися у невизначеності.