Європейські лідери не здатні керувати і справлятися з кризами – Bloomberg

Більшість провідних європейських лідерів більше просто не справляються з цим завданням. Найбільше, мабуть, стикаються з труднощами прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер та президент Франції Еммануель Макрон, але їхні колеги в Гаазі, Варшаві, Берліні та Мадриді перебувають у такій самій ситуації, всі вони керують країнами, якими дедалі важче керувати, пише Bloomberg. Як зазначається в статті інформагенства, проблеми старого континенту зростають, і цією вразливістю можуть скористатися зовнішні сили.

Значна частина континенту зараз страждає від обмежених бюджетів, млявого державного управління, поділеності парламентів, «енергійної опозиції політичних крайнощів» та «шкідливого поєднання конфліктів, які часто виходять на вулиці». Наприклад, у Франції профспілки закликають до загальнонаціонального закриття у четвер на знак протесту проти скорочення витрат.

«Відсутність влади в адміністраціях дедалі більше стає нормою», – йдеться у статті. Європейські лідери лише мовчки визнають проблему (якщо взагалі визнають), водночас бездіяльність «незабаром може перетворитися на паніку, оскільки ультраправі можуть отримати сильну підтримку на майбутніх виборах у Німеччині, Франції та Британії», і ознаки цього вже видно на грошовому ринку, наприклад, у довгострокових облігаціях, до яких інвестори ставляться дедалі обережніше.

Згідно з статтею, керівництво вищезгаданих європейських країн наразі характеризується «політичною нестабільністю та інерцією», що створює серйозні небезпеки.

Вразливість Європи може бути використана зовнішніми силами, впливовими людьми, такими як президент Росії Володимир Путін, президент США Дональд Трамп або президент Китаю Сі Цзіньпін. «Я досить песимістично налаштований. Світ змінився, і Європа більше не вписується в нього», – сказав інформаційному агентству Джованні Орсіна, завідувач кафедри політології римського Університету Луїсса.

З проблемами стикаються всюди

Як пише Bloomberg, усі говорять про економічний спад, включаючи крайніх правих і крайніх лівих. Перші стверджують, що міграція також є частиною проблеми, тоді як другі звинувачують у проблемах багатих і нерівномірний розподіл багатства.

На думку аналітиків, президент Франції Еммануель Макрон та прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер перебувають у найскладнішому становищі, оскільки зараз вони явно перебувають у невигідному становищі проти своїх політичних суперників, які виступають проти імміграції.

Коаліція канцлера Фрідріха Мерца в Німеччині також вважається доволі крихкою (хоча популярність їхнього опонента, АдН, вже знаходиться пліч-о-пліч з популярністю ХДС, найбільшої правлячої партії).

• В Іспанії прем’єр-міністру-соціалісту Педро Санчесу вдалося зберегти свою владу лише завдяки суперечливому союзу з каталонськими сепаратистами;
• Прем’єр-міністр Нідерландів Дік Схоф пережив вотум довіри наприкінці серпня, але наступного місяця зіткнеться з достроковими виборами;
• У Бельгії після січневих виборів знадобилося понад півроку, щоб сформувати правлячу коаліцію (хоча це покращення порівняно з минулим разом, коли вони вели переговори протягом близько 500 днів, перш ніж їм вдалося сформувати уряд у 2020 році) ;
• У Польщі прем’єр-міністр Дональд Туск стикається з загрозою накласти вето на спробу скоротити один з найбільших бюджетних дефіцитів ЄС з боку нещодавно обраного президента Кароля Навроцького;
• Румунія досі «відновлюється після найгіршої політичної кризи з часів краху комунізму» після скандальних президентських виборів 2024 року та повторного голосування (до того ж, не в найкращому стані і бюджет країни) ;
• У Португалії за останні три роки через політичну нестабільність відбулося три вибори.

Єдиним винятком серед основних європейських держав може здатися Італія, де Джорджія Мелоні нещодавно стала прем’єр-міністром з найдовшим терміном перебування на посаді з часів відходу Сільвіо Берлусконі у 2011 році (хоча руки Мелоні також зв’язані з деяких важливих питань через баланс сил у парламенті).

На додачу до всього, Європейський Союз також стикається з власними викликами. Хоча його закони та суворі правила колись допомагали континенту зростати, процес прийняття рішень повільний і часто ґрунтується на консенсусі, повідомляє Bloomberg.

«Колективна безсилля, спричинене фрагментованими демократіями, пропонує Путіну унікальну можливість, адже нещодавні атаки безпілотників на Польщу та Румунію підкреслюють його бажання перевірити слабкість своїх сусідів. Тим часом Китай намагався послабити [європейську] єдність, прагнучи союзів з такими країнами, як Іспанія. Тоді як торговельна угода Трампа з ЄС підкреслила, як він розглядає континент: явно як ресурс, який потрібно експлуатувати», – йдеться у статті.

Зараз, коли європейські політики готуються до майбутнього саміту Європейської політичної спільноти на початку жовтня, вони можуть сподіватися лише на те, що у них ще є трохи часу, оскільки до наступних парламентських виборів у найбільших країнах залишилося більше року, а у Великій Британії та Німеччині їм не доведеться голосувати до 2029 року, якщо їхні уряди протримаються до того часу, додає інформаційне агенство.

«Але їхні лідери дедалі більше нагадують конституційних монархів, які проводять церемонії, але позбавлені можливості керувати», – підсумовується у статті про ситуацію в європейських країнах.

 (hirado.hu)