Вважаю, що настав час для українських колег замислитися, адже це вже занадто. Цікаво, якою буде реакція моїх колег із країн – членів НАТО. Пам’ятаєте, коли два роки тому підірвали офіс ТУКЗ-КМКС, я про це теж повідомляв на засіданні міністрів закордонних справ країн НАТО. Я тоді наголошував, що ось країна НАТО, проти нацменшини якої в іншій державі, яка не є членом НАТО, можуть здійснити такий злочин, і ніхто ніяк не реагує, як так?
Коли за тисячі та десятки тисяч кілометрів від нас стається щось, і в результаті якимось чином страждає якась з європейських країн, вона одразу звертається до рад міністрів, у різні міжнародні інституції, щоб стали на її бік, висловили солідарність, а коли висилають дипломатів, щоб всі висилали… А коли стається така відкрита агресія, абсолютно безкультурна, неєвропейська, неприйнятна для 21-го століття проти національної меншини – всі мовчать. Коли я порушив це питання на засіданні міністрів закордонних справ країн НАТО, представники двох країн зазначили, що ми праві, вони солідарні з нами і це неправильно. Ніякої іншої реакції не було. Коли говоримо про лицемірство та єдність у певних інтеграціях, гадаю, варто про це завжди згадувати.