Нaпepeдoднi кaнцлep Нiмeччини Aнгeлa Мepкeль зaкликaлa про необхідність peфopмувaти OOН для пoдaльшoгo poзвитку. Пpo цe вoнa, зoкpeмa, зaявилa нa уpoчистoму зaсiдaннi Гeнepaльнoї Aсaмблeї (ГA) OOН з нaгoди 75-piччя opгaнiзaцiї. Дo peчi, сaмi виступи нa Гeнaсaмблeї пpoxoдять у вiдeoфopмaтi у зв’язку з oбмeжeннями чepeз пaндeмiю кopoнaвіpусу.
Як відомо, сьогодні усі проєкти реформи ООН зводяться до різних варіантів розширення складу цього органу, який іноді називають «радою директорів» ООН, маючи на увазі привілеї членства і виконавчу силу рішень.
До прикладу, африканські країни також уже давно пропонують розширити Раду Безпеки до 26 місць, включивши туди шість нових повноправних постійних членів, у тому числі дві держави Африки. На ці місця претендують ПАР, Нігерія та Єгипет. Проте, на думку фахівців, цей варіант нереалістичний. Однак, не слід забувати, що африканські держави мають 53 голоси, і у разі їхнього небажання підтримати ті чи інші проєкти останні будуть приречені на провал.
Ще одна група – це ряд економічно потужних держав, їх називають «групою чотирьох» – Німеччина, Бразилія, Індія і Японія. Вони також вже досить давно лобіюють свій проєкт реформи Ради Безпеки. Він також передбачає розширення РБ ООН до 25 членів з шістьма новими постійними місцями, – але без права вето. Ці країни домагаються голосування Генеральної Асамблеї відразу ж після дебатів.
У цій ситуації скептики вважають, що «група чотирьох» навряд чи приверне на свій бік у Генеральній Асамблеї більшість, необхідну Статутом ООН. Їм потрібно отримати дві третини голосів, тобто майже 130 країн із понад 190 повинні проголосувати за реформу Ради Безпеки.
Як зауважив представник Німеччини в ООН Гюнтер Плойгер (Günter Pleuger), «кожна держава має свої уявлення про реформу і заходи, необхідні для її здійснення». Разом з тим він зазначив, що три з п’яти держав, що володіють правом вето, виступають за збільшення числа постійних членів Ради Безпеки ООН. За словами пана Плойгера, до такої реформи позитивно ставляться Франція, Великобританія і Росія. Дипломати у кулуарах Генеральної Асамблеї уже проводять переговори, прагнучи заручитися їхньою підтримкою. А Вашингтон хотів би бачити у реформованій Раді Безпеки ООН Японію, проте Китай – категорично проти.
До прагнення Німеччини стати постійним членом Ради США ставиться прохолодно, оскільки не може забути її рішучу опозицію війні в Іраці. Втім, ще президент Джордж Буш заявляв: «Ми не проти бажання будь-якої країни увійти до Ради Безпеки. Ми згодні з необхідністю реформувати Раду Безпеки ООН. Але ООН потребує також і більш широкої реформ… реформ управління, реформ Комісії з прав людини… І частина цієї (широкої) реформи – Рада Безпеки ООН».
Ще одна група країн, куди входять Італія, Пакистан і Мексика, також виступають зі своїм проєктом розширення складу Ради Безпеки до 25 членів, але з повним скасуванням інституту постійного членства. І, у цій ситуації, Пакистан не хоче посилення міжнародних позицій Індії, Мексика – Бразилії, а Італія – Німеччини.
НЬЮЗМЕЙКЕР