Лейбористська партія Уельсу обрала своїм новим лідером Вогана Гітінга, що зробило 50-річного чоловіка першим чорношкірим главою уряду в Європі,пише Politico.
У суботу Гітінг набрав 51,7% голосів. Колишній міністр охорони здоров’я та економіки обійме посаду першого міністра наступного тижня.
Його попередник Марк Дрейкфорд, який очолював валлійський уряд як лідер валлійського відділення Лейбористської партії, подав у відставку в грудні.
Після свого обрання Гітінг пообіцяв вирішити проблеми, що постали перед Уельсом. Ідеться, зокрема, про кризу засобів до існування, невдоволення фермерів і погіршення системи охорони здоров’я та освіти.
У своїй промові перед членами партії Гітінг наголосив, що для нього велика честь стати першим темношкірим лідером у Європі. «Сьогодні ми відкриваємо нову сторінку в історії нашої країни. Історії, яку ми пишемо разом», – додав він.
Батько Гітінга, який народився в Замбії, колишній британській колонії, – ветеринар з Південного Уельсу, а мати – фермерка з Лусаки. Батьки політика перевезли сім’ю до Уельсу, коли йому було два роки, а згодом оселилися в Англії.
Цьогоріч у Британії відбудуться загальні вибори, і Гітінг стане ключовим гравцем лейбористів, які прагнуть покласти край 14-річному правлінню консерваторів, повідомляє Politico.
Nakon predaje 78 potpisa izabranih zastupnika u 11. saziv Hrvatskog sabora, povjeren mi je mandat za sastavljanje hrvatske Vlade. I u trećem mandatu nastavljamo raditi za boljitak 🇭🇷! pic.twitter.com/VkdkfE7Lba
— Andrej Plenković (@AndrejPlenkovic) May 10, 2024
Nakon predaje 78 potpisa izabranih zastupnika u 11. saziv Hrvatskog sabora, povjeren mi je mandat za sastavljanje hrvatske Vlade. I u trećem mandatu nastavljamo raditi za boljitak 🇭🇷! pic.twitter.com/VkdkfE7Lba
— Andrej Plenković (@AndrejPlenkovic) May 10, 2024
Na Koning Willem-Alexander ondertekende ik de Koninklijke Besluiten en was het tijd voor de beëdiging van het kabinet.
Ik kijk er zeer naar uit om als minister-president aan de slag te gaan. Voor een veilig en rechtvaardig Nederland met bestaanszekerheid voor iedereen. Grip op… pic.twitter.com/KdHRA0qP1P
Перший міністр Уельсу Марк Дрейкфорд несподівано оголосив про свою відставку в середу.
Марк Дрейкфорд, який очолював уряд Уельсу як лідер валлійського відділення головної опозиційної британської Лейбористської партії, подав у відставку з посади лідера партії з негайним вступом в силу. Згідно з британським парламентським конституційним законом, це також означає закінчення терміну його повноважень на посаді глави уряду, але Дрейкфорд заявив, що продовжить виконувати обов’язки прем’єр-міністра, поки не буде обраний його наступник.
У заяві, де він пояснює свою відставку, Марк Дрейкфорд зазначив лише, що, коли він балотувався на посаду лідера Лейбористської партії Уельсу в 2018 році, він зробив це з наміром залишитися на посаді протягом п’яти років і піде до кінця свого поточного терміну в Асамблеї Уельсу. “Час настав”, – зауважив він.
Наступні загальнонаціональні вибори в Британії відбудуться в 2024-му, а це означає, що Асамблея Уельсу теж буде переобрана в 2024 році, але заява Дрейкфорда в середу все одно була несподіваною.
Стиль керівництва Дрейкфорда останнім часом зазнавав критики.
Серед критичних зауважень – нарікання на те, що валлійський лідер занадто довго зберігав радикальні обмеження під час епідемії вірусу Корони.
Останніми тижнями широко обговорюється зниження урядом Уельсу стандартного обмеження швидкості руху до 20 миль на годину (32 км/год) із попередніх 30 миль на годину (48 км/год) у житлових районах.
Згідно з останнім опитуванням Yougov, найбільшої соціологічної групи Великобританії, лише 11% виборців Уельсу задоволені діями Дрейкфорда.
Чверть століття тому програма децентралізації британського уряду під керівництвом лейбористів передбачала створення Асамблеї Уельсу з набагато вужчими повноваженнями, ніж у шотландського законодавчого органу, який отримав широкі права на самовизначення.
У 1999 році жителі Уельсу обрали не парламент, а виконавчу владу, подібну до місцевого самоврядування, але навіть це майже не вдалося втілити в життя: на референдумі про децентралізацію у вересні 1997 року, за який проголосувало трохи більше 50% виборців, лише 6721 з понад 1,1 мільйона голосів висловилися за місцеве представництво.
