Іштван Молнар – активіст Товариства угорської культури Закарпаття, котрому не байдужа доля закарпатських угорців, науковець, демограф, викладач Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ. Пропонуємо познайомитися з ним, його діяльністю, буднями.
– Розкажіть про себе, своє дитинство, навчання.
– Я народився в 1979 році в селі Велика Добронь. Там ходив до школи. Учителі заклали основу моєї любові до окремих предметів, зокрема географії, біології та фізики. Батько працював кранівником, мати – диспетчером. Незважаючи на важке матеріальне становище, наші батьки робили все, щоб дати нам із сестрою все необхідне. У Великій Доброні дітям жилося добре, я знав половину села, хоча воно було велике, усі знали, хто я (завдяки батькові). Ми із сестрою мали лише завдання вчитися. Я закінчив середню школу в 1996 році, тоді ж у серпні вступив до філії Ніредьгазького педагогічного інституту ім. Дьордя Бешенєї, яка діяла в Берегові, на факультет англійської мови та географії. Через пів року відкрився Закарпатський угорський інститут ім. Ф.Ракоці ІІ, тож із січня ми потрапили в українську систему освіти й почали навчання заново. Роки, проведені в інституті, виявилися дуже змістовними, я був членом студентського самоврядування, театрального й танцювального гуртків, спортивної секції, певний час навіть у хорі співав.
Зі своєю дружиною теж познайомився в інституті, вона вивчала англійську та історію. Ми спочатку дружили, потім полюбили одне одного. Одружилися у 2006 році, наш син, Іштван, народився у 2009-му. Хоча під час навчання більше часу проводив у Берегові, ніж у Великій Доброні, офіційно став мешканцем міста лише з 2006 року.
– А де працюєте зараз? На якій посаді?
– Я закінчив інститут у 2002 році. Тоді ж почав працювати в інституті соціальних досліджень LIMES, який функціонував при виші. Згодом став і викладати на факультеті природничих наук інституту. У 2003 році вступив до докторської школи Дебреценського університету на факультет природничих наук, який закінчив у 2006-му. У той час науково-дослідний інститут, де я раніше працював, перетворили на Науково-дослідний центр ім. Тіводора Легоцькі та Науково-дослідний центр ім. Антала Годинки, в якому я продовжив свою професійну діяльність. У 2013-му захистив докторську дисертацію на тему «Вплив змін влади на населення Закарпаття з 1869 року по сьогодні». Працював на кафедрі географії та туризму, де й зараз викладаю картографію, геоінформатику, основи соціальної географії та економічну географію. Крім того, я науковий співробітник Науково-дослідного центру ім. Антала Годинки.
Із 2014 року очолюю місцевий осередок ТУКЗ-КМКС м. Берегова, з листопада 2015-го – депутат Берегівської міської ради.
– На нинішніх місцевих виборах 25 жовтня яку політичну силу представляєте?
– Я кандидат у депутати до Берегівської ОТГ за списком «КМКС» Партії угорців України в першому окрузі Берегова. Важливо, щоб угорці були належним чином представлені в раді. За останні п’ять років у моєму окрузі було досягнуто низки результатів: на ряді вулиць замінено електричні стовпи, що дозволило покращити якість електропостачання; на кількох ділянках були усунуті проблеми з газопроводом; по всій довжині вулиці Штефаника прокладено тротуар, оновлено стоянку біля «Оазису», висаджено молоді дерева. Нам вдалося вирішити питання, з котрими до нас зверталася громадськість, але є ще багато проблем у місті, розв’язання яких я ініціював, і цей процес уже триває (наприклад, будівництво водопроводу та каналізаційної мережі на вулиці Спортивній, ремонт доріг). Я б хотів завершити розпочаті справи. Але в місті, у моєму окрузі, є й інші проблеми, які потрібно вирішувати.
