Угорщина отримала гарантії щодо прав закарпатських угорців, повідомила депутатка Європарламенту від партії «Фідес». За словами Андреї Бочкор, таким чином зникла перешкода для початку переговорів України про вступ до Європейського Союзу.
Євродепутат зазначила, що Україна прийняла й імплементацію 11 пунктів, які передусім стосуються використання рідної мови та вирішення проблем освіти рідною мовою, і зобов’язується забезпечувати права меншин відповідно до Конституції.
«Угорщина до кінця відстоювала позицію, що права меншин повинні бути включені в рамки переговорів про вступ, і що це є основною умовою для просування України, і якщо Україна не буде виконувати це зобов’язання, ми можемо зупинити цей процес у будь-який момент», – зазначила політик.
Congratulations to Hungary on taking over the Presidency of the EU. I wish @HU24EU effectiveness in promoting our shared European values, goals, and interests. While advancing on its path to the EU, Ukraine is ready to contribute to these efforts and strengthen our Europe.
— Volodymyr Zelenskyy / Володимир Зеленський (@ZelenskyyUa) July 1, 2024
Викладачка інституту Андрея Бочкор десять років представляла інтереси закарпатських угорців у Європейському парламенті. Подякувавши за сміливу та послідовну позицію, ми розпитали її про результати, досягнуті протягом цього періоду, і теперішню ситуацію в Брюсселі.
– Ви представляли справу закарпатських угорців протягом двох термінів. Що б могли відзначити серед досягнень цього періоду?
– Успіхом можна вважати вже те, що завдяки загальнонаціональному списку «Фідес-ХДНП» питання щодо закарпатських угорців теж потрапило до політичного круговороту Євросоюзу. Наша громада отримала представництво в ЄС, і я могла безпосередньо інформувати високопосадовців Європейського Союзу про реформи, які відбуваються в Україні, та політику, що стосується нацменшин. Водночас, на мою думку, було досягнуто дуже важливих результатів, бо я належала до команди, для якої велике значення мають національна політика та становище національних меншин у Європі. Вважаю нашим спільним успіхом роботу, спрямовану на те, щоб захист нацменшин нарешті став політикою ЄС. Я брала участь у діяльності робочої групи Європейського парламенту з питань традиційних меншин, національних спільнот і мов. Ми всіма силами підтримали Minority SafePack, ініційований Федеральним союзом європейських національностей (FUEN), оскільки бачимо, що процес позбавлення меншин їхніх прав нерідко здійснюється самими державами. Тому важливо, щоб ЄС забезпечив правовий захист традиційних національних меншин та їхніх мов.
– Ви брали участь у роботі Європарламенту в ті історичні моменти, коли Україна вирішила обрати для себе Європейський Союз та євроатлантичну інтеграцію, могли долучатися важливих дискусій і рішень…
– Так. Зокрема таким було надання безвізового режиму, що тривало з 2008 року. Моя перша пленарна доповідь у 2014-му стосувалася саме цього питання, тобто була про те, наскільки важливо якнайшвидше надати громадянам України можливість безвізового в’їзду до ЄС. Зрештою це відбулось у 2017 році. Коли президент України та президент Єврокомісії урочисто підписували договір, я також була присутня. У 2017 році було укладено й Угоду про асоціацію і вільну торгівлю між ЄС та Україною. Таким чином Україна стала на шлях, який у майбутньому, імовірно, приведе її до вступу в Європейський Союз. Ми теж є частиною цього процесу, оскільки завдяки Копенгагенським критеріям дотримання прав меншин є важливою системою вимог для країн, які бажають приєднатися, адже Європейський Союз серйозно ставиться до цього питання. У нашому випадку, на жаль, ми побачили, що цей інтеграційний процес почався зі скорочення прав нацменшин у 2017 році. Через кілька днів після підписання Угоди про асоціацію Україна прийняла нову освітню реформу, яка унеможливила освіту національних меншин. Слідом за цим у 2019 році з’явився мовний закон, інші заходи також свідчили про те, що права національних меншин в Україні дедалі більше обмежуються, а водночас настрої та недовіра до представників нацменшин посилюються. На жаль, ми, угорці, відчули це на своїй шкурі, мені довелося звернути увагу в ЄС на відповідні процеси. Уже тоді, у 2017–2018 роках, я стала помічати позитивну дискримінацію з боку Євросоюзу щодо України. Вважалося: те, що робить Україна, може бути тільки хорошим, а ті, хто це критикує – речники Путіна і ми, політики, які порушували питання щодо позбавлення прав, – не мають рації. Тож було чимало нарікань на нашу адресу.
– Вам багато разів доводилося формулювати думку проти течії, що, очевидно, було невдячним завданням.
– Підкреслю, що це завжди робилося в конструктивному ключі. Коли у 2014 році я потрапила до Європарламенту, то долучилася до низки делегацій і комісій, завдяки чому могла допомогти процесу інтеграції України, а з іншого боку, мала можливість привернути увагу до правових норм нацменшин. І я наполегливо продовжувала це робити, незважаючи на те, що це виявилося справді нелегким завданням. Водночас було важливо, що є автентичний голос, який привертає увагу до всіх аспектів, адже реформи в Україні, зокрема у сфері освіти, мовний закон, децентралізація та багато інших перетворень, у ЄС ідеалізувалися.
На мою думку, наша робота значною мірою сприяла зміні цієї тенденції до кінця 2023 року. Попри те, що нам не повернули всі права, Верховна Рада в грудні минулого року внесла поправки до семи законів, які позбавляли прав нацменшини. Це доводить, що нарешті вдалося переконати українське керівництво повернутися до нормальної політики стосовно меншин, прийнятої в Європі. Значну роль у цьому відіграли і двосторонні переговори уряду Угорщини, адже завдяки йому наша точка зору завжди була представлена за столом переговорів.
– Чого ми можемо очікувати в цьому плані у майбутньому?
– Сподіваюся, що розпочата нами робота триватиме і нам вдасться відновити ті права, які ще не повернуто. Крім того, важливо продовжувати покращувати українсько-угорські двосторонні відносини, адже це завжди було запорукою мирного співіснування на Закарпатті.
– Після спілкування з колегами, ми дійшли висновку, що одним із важливих результатів вашої роботи є те, що про Закарпаття та проблеми угорської громади краю стало відомо керівним колам у Європі, а можливо, і в усьому світі. Вам вдалося досягти цього, представляючи політичні інтереси нашої угорської громади та використовуючи інструменти культурної дипломатії.
– Хочеться вірити, що завдяки, зокрема, і моїй діяльності закарпатська угорська громада потрапила на міжнародну та європейську політичну мапу. Адже у 2014 році в мене був особистий негативний досвід у цьому плані: коли на першому засіданні фракції Народної партії я представилась, то виявилося, що Закарпаття і закарпатська угорська громада не ідентифікувалися моїми колегами.
Я дуже пишаюся тим, що протягом 8 років вдавалося організовувати Дні Закарпаття в Брюсселі. Кожного разу ми представляли певний зріз мистецького життя та народної культури області, наприклад, роботи наших митців, важливих для нас громадських діячів. У стінах будівлі Європейського парламенту в рамках інформаційної виставки англійською та угорською мовами ми ознайомили відвідувачів з подіями так званих «маленьких робіт» 1944 року, а в рамках фотовиставки «Моє Закарпаття» показали природну красу та архітектурну спадщину нашого краю.
За підтримки Європейської платформи «Пам’ять і сумління» завдяки роботам спеціалістів Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ була видана англомовна книжка «Боротьба за збереження» (Struggle for Survival), яка представляє історію закарпатських угорців протягом 1944–2022 років, а також нинішню боротьбу за освітні та мовні права.
Завдяки цьому вдалося викликати інтерес до Закарпаття в багатьох представників західної Європи.
Пізніше, коли ми заговорили про права нацменшин, стало зрозуміло, чому це так важливо для мене. Усе це було б неможливим, якби я не мала такого міцного коріння, яке пов’язувало мене, зокрема, із Закарпатським угорським інститутом та ТУКЗ-КМКС. Я завжди володіла інформацією, мала у своєму розпорядженні фаховий матеріал, за допомогою якого могла з використанням фактів достовірно представити ситуацію на Закарпатті. Це оцінили всі: від голови Європарламенту до єврокомісарів. Тож коли про Закарпаття чи важливість миру у зв’язку з російсько-українською війною говорила я, вони завжди звертали на це увагу.
Торкаючись питань, пов’язаних з війною, яка триває вже понад два роки, я завжди наголошувала на «людських аспектах», труднощах, які вона несе для роз’єднаних сімей, дітей та молоді, що були змушені покинути рідну землю, говорила про величезну кількість жертв по всій Україні й про те, чому так важливо якомога швидше досягти припинення вогню та встановлення миру. Адже рано чи пізно питання миру вирішується за столом переговорів, але не байдуже, скільки до того часу загине людей – кілька сотень чи кілька сотень тисяч.
– Як би ви охарактеризували поточну ситуацію в Брюсселі?
– Там великі проблеми, у всьому панує диктатура ліво-ліберальної сторони. Можна сказати, що Європарламент і європейський політикум уже добрий рік перебувають у стадії божевілля, оскільки приймають дедалі більш ірраціональні рішення в різних сферах, які, м’яко кажучи, не слугують інтересам громадян Європейського Союзу. Це чітко видно і щодо міграційної політики, і щодо ведення війни в Україні. Дехто займається безвідповідальною політикою заради короткострокової вигоди, чим шкодить економіці держав-членів і створює ризик ядерної війни.
На відміну від ситуації 10-річної давнини, сьогодні сім’я, нація, консервативні цінності стали в Європарламенті майже лайкою. Потрібні справді дуже великі зміни, щоб очистити Європейський парламент і приймати в майбутньому більш виважені рішення.
– Ви попрощалися з підписниками на своїй офіційній сторінці в соцмережі, де зазначили, що не полишаєте боротьбу за права закарпатських угорців…
– Формат, у якому я робитиму це, ще визначається, але я хотіла б і надалі в міру своїх можливостей брати участь у цій боротьбі. Моє ім’я фігурувало в «списку смерті» сайту «Миротворець», за останні роки я зазнала й багатьох інших несправедливих нападів, тож поки що мені не радять повертатися додому в Берегово. Я можу лише сподіватися, що нинішнє божевілля в Україні триватиме не довго.
«Сьогодні, як і два роки тому, я переконана, що Україна переможе, а Європа підтримуватиме її на кожному кроці», – заявила президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн у вівторок у Страсбурзі на пленарному засіданні Європейського парламенту.
У дебатах щодо допомоги ЄС Україні президент Єврокомісії зазначила, що два роки минуло з того часу, як Росія почала війну проти України, нації із залізною волею та доброю надією на майбутнє, цим нападом президент Росії Володимир Путін виступив проти свободи, самовизначення і демократії.
За її словами, рішення вторгнутися в Україну було найбільшою помилкою Путіна, і зробив він цю помилку тому, що не розуміє – людське прагнення до свободи завжди перемагає.
«Боротьба українського солдата відрізняється від боротьби російського, життя якого Путін перевернув за давнє минуле і майбутнє, якого ніколи не буде. Україна, навпаки, бореться за щось екзистенціальне, те, що належить людському буттю, що робить її волю сильнішою за волю росіян», – сказала очільниця Єврокомісії.
Вона нагадала, що Євросоюз провів навчання 40 тисяч українських військових і поставив Києву військову техніку на 28 мільярдів євро, водночас має і надалі посилювати військову підтримку України.
Депутат Європарламенту від «Фідес» Андрея Бочкор, долучившись до обговорення, наголосила: «Війна в Україні триває вже майже два роки, і з того часу Європарламент повторює одні і ті ж порожні фрази про те, що ми будемо підтримувати Україну, скільки буде потрібно, а потім депутати покидають зал і живуть своїм спокійним життям».
«Ви горите лихоманкою війни, роблячи політичний капітал на трагедії, в результаті якої загинули сотні тисяч людей, а мільйони втратили домівки та переживають жахи війни. Треба наполягати на припиненні вогню та мирних переговорах, єдиним рішенням є якнайшвидший тривалий мир», – наголосила депутатка, уродженка Закарпаття.
Вона підкреслила, що Угорщина від початку виступає на захист територіальної цілісності та суверенітету України, засуджує російську агресію та надає найбільшу в своїй історії гуманітарну допомогу народу України.
«Молоді, старі, жінки та діти прокидаються або лягають спати під сирени повітряної тривоги, боячись за своїх близьких. І чим довше триватиме війна, тим більшими будуть руйнування, тим більше часу знадобиться для подолання психологічних і фізичних наслідків. Як закарпатська угорка, я бачу й інший бік війни, що кожного дня вербують і ховають військових, у тому числі й закарпатських угорців, і життя стає дедалі важчим», – додала депутатка.
Ексклюзивне інтерв’ю про підсумки року депутата Європарламенту закарпатського походження Андреї Бочкор.
– Свою роботу в Європарламенті (ЄП) ви виконуєте насамперед задля служби нації та угорській громаді, що включає відстоювання закарпатських угорців, захист їхніх інтересів. Які найважливіші результати вашої депутатської діяльності за підсумками 2023 року?
– Основна мета моєї роботи як депутата – служити своїй нації. Все, що я роблю для Закарпаття та людей, які там живуть, для угорської громади, вважаю своїм покликанням, мета – забезпечення освітніх і мовних прав людей, котрі проживають на моїй батьківщині, збереження угорськомовної культури в краї, угорської громади. Це найважче у нинішній період, обтяжений війною, яка залишає свій гіркий слід у житті кожної родини.
Минулий рік теж був насиченим, адже, крім війни в Україні та євроінтеграційних зусиль України, нам довелося продовжувати багаторічну боротьбу за відновлення прав, яка почалася у зв’язку з прийняттям освітнього закону в 2017 році. В травні разом зі співголовами робочої групи з питань меншин Європарламенту ми організували конференцію щодо важливості дотримання прав меншин у процесі інтеграції в Євросоюз, за участі єврокомісара з питань сусідства та розширення ЄС Олівера Варгеї. Разом із головою Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Василем Брензовичем та представницею румунської спільноти України Аурікою Божеску ми поінформували учасників заходу про порушення прав національних меншин в Україні та дискримінаційні процеси у сфері мовних прав. У червні я долучилася до заходу угорської делегації Європейської ради в Страсбурзі, де ми презентували англомовну книжку Struggle for Survival. The Transcarpathian Hungarians (1944–2022), а також мали можливість обмінятися думками з головою української делегації з приводу аналізу Венеціанської комісії щодо закону про нацменшини 2022 року. У вересні разом із президенткою Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Ільдико Орос узяли участь у заході, спільно організованому Європейським Союзом і Радою Європи в Кракові, на якому розповіли про обмеження прав закарпатських угорців. Хоча багато хто з учасників намагався переконати представників ЄС, що закони про національні меншини в Україні нормальні й вони не є кроком назад. У листопаді ми організували традиційний, вже 8-й День Закарпаття у Брюсселі. Також у листопаді за підтримки Комітету з питань національної пам’яті побачила світ і угорськомовна книжка «Боротьба за збереження. Закарпатська угорська громада (1944–2022) ».
– Якось ви сказали, що захист прав нацменшин характеризується не великими та вражаючими результатами, але водночас потребує наполегливої роботи й слід цінувати навіть повільний прогрес. Чи відбулися такі зміни в політиці ЄС щодо меншин за останній період?
– На жаль, за останній рік позитивних змін у політиці Європейського Союзу щодо традиційних національних меншин не відбулося. Громадянська ініціатива Minority SafePack, суть якої полягає в тому, щоб ЄС розробив законодавство європейського рівня для захисту прав національних, етнічних і мовних меншин, які проживають на його території, поки що не має прогресу. Як відомо, в січні 2021 року Єврокомісія відхилила ініціативу, проігнорувавши звернення понад мільйона громадян ЄС. Потім, у березні того ж року, ініціатори Minority SafePack звернулися до суду, але позов також був відхилений у листопаді 2022 року. У січні 2023 року ініціатори оскаржили рішення, і відтоді у справі не було жодного руху. Цілком ймовірно, що незабаром відбудеться ще один суд, і нам залишається лише сподіватися, що буде прийнято позитивне для нас рішення. Ми продовжимо боротьбу!
Це прозвучить іронічно, але Копенгагенські критерії поваги та захисту прав меншин, встановлені як умова для країн, які бажають приєднатися до Європейського Союзу, не застосовуються до держав – членів ЄС, вони розглядаються на рівні окремих країн. Ось чому важливо, щоб рівні права меншин були гарантовані під час процесу вступу, оскільки після цього шансів на це не залишиться, тому було б дуже важливо, щоб захист прав меншин був включений до компетенції ЄС якомога швидше.
Розігрування так званої «карти нацменшин» також є дуже популярним політичним інструментом, яким західні політики часто зловживають у власних цілях. У випадку України поширеним є твердження про те, що права меншин не такі важливі, як геостратегічні цілі, або що «Україна – це зразок демократії, де немає проблем із забезпеченням прав меншин».
Але є безвідповідальні заяви, як, наприклад, та, котру зробила депутат Європарламенту від німецької партії Зелених Віола фон Крамон-Таубадель у листопаді: «Якщо подивитися на права угорців у регіоні, навряд чи знайдемо іншу меншину, яка має більше прав». Такі заяви відверто шкідливі, ображають почуття справедливості всіх людей, які знають дійсність. Оскільки представниця Німеччини – політик, яка бере активну участь в обговоренні тем, що стосуються України, багатьом може здатися, що вона добре обізнана із ситуацією, тим самим вона вводить в оману громадськість своїми неправдивими заявами. Але з її заяви видно, що насправді вона не має уявлення про те, як насправді живуть національні меншини в країні, зокрема закарпатські угорці, і навіть як слід не знає політики ЄС щодо них. Адже Єврокомісія також оцінила політику України щодо меншин як незадовільну, а Венеціанська комісія – дорадчий орган Ради Європи з питань конституційного права, що складається з незалежних конституційних юристів, – також критикувала низку українських законів, які стосуються нацменшин. Чи ці цинічні заяви моєї колеги-депутатки є результатом невігластва, чи політичних спекуляцій – незрозуміло, бо я ще не отримала відповіді від неї на свій відкритий лист. У всякому разі, я зробила все, щоб спростувати її заяви та окреслити реальну ситуацію.
– Спостерігаючи за вашою депутатською діяльністю, бачиш, що для вас важливе становище національних меншин, зокрема тих, які проживають в Україні, в тому числі, звісно, закарпатських угорців. У тіні російсько-української війни, яка триває майже два роки, ситуація з правами національних меншин дещо відійшла на задній план. Але у своїх заявах ви наголошуєте на важливості дотримання прав людини, в тому числі прав меншин, оскільки «громадяни демократичної країни не можуть зазнавати дискримінації ані через національну, ані етнічну приналежність, ані через мову чи релігію».
– Так, я вважаю своїм обов’язком та частиною свого покликання захист прав національних меншин, особливо закарпатської угорської громади. На жаль, мало хто виступає за права людини, на захист традиційних національних меншин, християнства чи традиційної сімейної моделі в нинішньому політичному світі, де домінують геополітичні інтереси.
В Україні після 2014 року значно почастішали провокації проти угорців, негативні медійні кампанії, внесення у списки, додаткові перевірки на кордоні, акції залякування та дискредитації угорських організацій та їхніх лідерів. З 2017 року, з моменту ухвалення нового закону про освіту, права нацменшин постійно обмежувалися, на що я регулярно звертала увагу як в Європейському парламенті, так і на різних міжнародних форумах. На жаль, як я вже зазначала, мої слова на захист прав меншин часто залишалися непочутими, часто проблему баналізували, бо, згідно з геостратегічними цілями Брюсселя, це не важливо. Проте Конституція України та її міжнародні зобов’язання передбачають повагу та захист прав меншин, які проживають на території країни, тому про це слід завжди нагадувати. Незважаючи на те, що Європейський Союз використовує позитивну дискримінацію проти України і на багато що закриває очі, у кількох сферах, які потрапили в центр уваги, як, наприклад, боротьба з корупцією чи становище нацменшин, вимагає впровадження реформ від Києва, за допомогою яких керівництво країни може довести, що воно серйозно налаштоване та справді віддане ідеї створення України з демократичними цінностями.
– У висновку Венеціанської комісії щодо закону про національні меншини (спільноти) України, опублікованому 12 червня, чітко зазначено, що новий український закон містить багато гарантій згідно з міжнародними стандартами, але не повністю відповідає європейським і міжнародним стандартам захисту меншин та не відображає міжнародних зобов’язань України, тому потребує змін у кількох пунктах. Відомо, що 21 вересня Верховна Рада прийняла зміни до зазначеного закону, а в жовтні Венеціанська комісія оприлюднила новий (так званий follow-up) висновок, в якому знову висловила кілька критичних зауважень, оскільки закон усе ще не відповідає попереднім рекомендаціям. Чи дотримуєтеся своєї попередньої думки, що переговори про вступ до ЄС можуть початися лише після повного виконання Копенгагенських критеріїв?
– Так, звісно. Критерії вступу є однаково обов’язковими для всіх країн, і Україна не може бути винятком. Зрозуміло, що перед українськими законодавцями стоїть нелегке завдання, оскільки під тягарем війни їм набагато важче реалізувати певні реформи, ніж іншим країнам, які бажають приєднатися. Але, що стосується питання меншин, ми не можемо допустити і для нас є неприйнятним те, щоб Україна позбавляла прав національні меншини, які проживають на її території, посилаючись на війну. До речі, не потрібно було псувати налагоджену законодавчу базу щодо меншин, тоді не було б тепер потреби відновлювати те, що існувало раніше.
Оскільки Закон про національні меншини (спільноти) України Венеціанська комісія не визнала прийнятним навіть після другого внесення поправок, у результаті Європейська комісія також виступила проти нього. Після цього на порядок денний було винесено «зліплений» у прискореній процедурі закон, який частково відновлює права національних меншин України, котрих вони поступово позбавлялися протягом останніх років. Зрештою 8 грудня 2023 року закон був прийнятий Верховною Радою України, який того ж дня підписав президент Володимир Зеленський. Закон, який, на жаль, врахував лише невелику кількість пропозицій організацій угорської меншини, є перспективним і позитивним прогресом, але він усе ще не містить таких важливих пунктів, як, зокрема, відновлення правового статусу шкіл нацменшин, статті про вільне використання національної символіки або забезпечення представництва в парламенті шляхом створення окремого виборчого округу з угорською більшістю. Таким чином, закон не повністю відновлює раніше набуті права меншин. Також залишається багато питань, зокрема, щодо того, як буде реалізовуватися закон, що кодифікує зміни до кількох попередніх законів, а з іншого боку – яку позицію щодо нього займуть Венеціанська комісія та Єврокомісія.
А вступ України до ЄС може бути реалізований, якщо вона повністю підготується до вступу в Євросоюз, тобто виконає Копенгагенські критерії.
– Як член Комітету Європейського парламенту з питань культури та освіти (CULT), ви неодноразово висловлювалися щодо дискримінаційної процедури Європейської комісії у зв’язку з виключенням угорських вищих навчальних закладів, що змінюють моделі, з європейських програм Erasmus+ та Horizon. 7 червня ви ініціювали слухання «Нехай буде почута й інша сторона!», на яких угорські ректори, дослідники та студенти мали можливість поділитися своїми поглядами на цю тему з представниками Європейського парламенту та Європейської комісії. Чи є якісь ознаки того, що ця проблема, яка стосується багатьох людей, буде вирішена найближчим часом?
– З моменту заснування в 1987 році, Erasmus+ була найпопулярнішою програмою ЄС, у якій брало участь понад 10 мільйонів учасників по всьому світу, включаючи сотні тисяч угорських студентів і викладачів. Із самого початку запровадження програми нам говорили, що основними принципами роботи вважаються інклюзивність, рівні можливості та толерантність, а тепер виявляється, що десятки тисяч угорських викладачів, студентів і науковців зазнають дискримінації, а ЄС використовує цю програму як політичну зброю.
Я вважаю це рішення Ради Європи проти угорських університетів, які змінюють модель, дуже несправедливим, оскільки воно руйнує престиж угорської вищої освіти та науки, а також її систему міжнародних відносин, а отже і конкурентоспроможність Угорщини.
На думку Європейської комісії, перешкодою для подання нових заявок було те, що в результаті реформи зміни моделі вищої освіти утримання 21 університету взяли на себе фонди, до опікунської ради яких увійшли і вищі політичні лідери. Згідно з обґрунтуванням, викладеним у рішенні, це становить «серйозний ризик» щодо прямих та опосередкованих програм фінансування ЄС, хоча ми знаємо, що ці кошти використовуються університетами для підтримки студентів, дослідників та викладачів. Органи ЄС регулярно перевіряють використання коштів і жодного разу не виявили будь-яких зловживань у цьому плані, тому політичний шантаж із боку Єврокомісії в цій сфері очевидний. Протягом останніх місяців уряд Угорщини зробив багато кроків для розв’язання ситуації, вищі політичні лідери вийшли з опікунських рад, але щойно наближається час для угоди, Єврокомісія висуває нові й нові умови, тому очевидною є навмисна затримка.
Тим часом уряд Угорщини оголосив про програму Pannónia, яка буде запущена наступного року з бюджетом у 10 мільярдів форинтів, котра надасть можливість 8-10 тисячам студентів, викладачів і дослідників брати участь у програмах обміну.
У першому колі програма охопить університети зі зміненою моделлю. Громадський фонд Tempus 15 січня 2024 року оголосить про грант для університетів, тож студенти вже в березні зможуть подавати заявки, щоб із осені брати участь у програмах обміну. Крім того, триватимуть переговори щодо програм Erasmus+ і Horizon Europe, і ми сподіваємося: бюрократи в Брюсселі якомога швидше зрозуміють, що вони не можуть робити студентів, викладачів і дослідників жертвами політики.
– 14 листопада вже увосьме відбувся День Закарпаття у Брюсселі. Цей захід проводиться з 2015 року щоосені. Під час заходу, окрім привернення уваги до становища угорської громади Закарпаття, у столиці Бельгії представляють цінності Закарпаття через образотворче, прикладне, сценічне мистецтво. Якою була програма цього року?
– Для мене велика радість і гордість, що День Закарпаття в Брюсселі став традиційним. Аудиторія в Брюсселі розраховує на подію, чекає на спікерів із Закарпаття, авторитетних політичних та громадських діячів і, звісно, щороку має великий успіх суп із квасолею та капустою. День Закарпаття – це більше, ніж культурний захід. Подія привертає увагу до нашої громади, про яку циркулює багато неправдивої інформації. Саме тому особливо важливо, щоб, крім ознайомлення з нашими культурними, мистецькими цінностями, традиціями, минулим, завжди був наголос на подіях сьогодення, на представленні теперішньої ситуації, яка пояснює наше відстоювання своїх прав. Цього року ми презентували виставку картин закарпатського митця Петра Матла «По п’ять», яка представляє трагедію закарпатських угорців – так звані «маленькі роботи». Під час другої частини презентації виступили актори Закарпатського обласного угорського драматичного театру.
– Цього року ви прийняли дві групи із Закарпаття: у травні у Страсбурзі та в листопаді у Брюсселі. Яке відчуття, коли вдається зустрічатися і спілкуватися з людьми з «дому»?
– Приймати гостей як у Брюсселі, так і в Страсбурзі – це чудове відчуття. Коли я зустрічаю людей з «дому», це наче до мене приїхало Закарпаття. Адже, куди б ми не потрапили у великому світі, ми завжди несемо в серці частинку рідної землі. Мені дуже подобається спілкуватися з відвідувачами, я рада, що можу познайомити їх із власним робочим процесом, колегами з «Фідес». Я також вдячна своїй команді за те, що вони проводять для краян екскурсії по штаб-квартирах Європейського парламенту. Під час таких візитів збагачуються і гості, і я. Я набираюся сил і надалі захищати права закарпатських угорців, служити своїй нації, а вони – досвідом і яскравими враженнями.
– Які завдання стоять перед майбутніми виборами до Європарламенту? Чи можуть відбутися зміни у складі ЄП після червневих виборів?
– На нас чекає насичений початок року та той період, що залишився до виборів. Багато питань Комітету з питань культури та освіти буде винесено на пленарне голосування в січні. Загалом усі комітети намагатимуться закрити розпочаті ними справи до квітня. Крім того, є чимало роботи, пов’язаної з політикою щодо меншин. Щодо складу Європарламенту, на мій погляд, було б передчасно робити прогнози, але ми точно очікуємо зрушення вправо. Але я вважаю важливим, щоби до того часу ми виконували свою роботу професійно, максимально, старанно. У Брюсселі та Страсбурзі, незважаючи на значні труднощі, інтереси угорського народу представляємо ми. Хоча нас і небагато, але ми сильні, і наш обов’язок – захищати угорський народ, його інтереси в Європейському парламенті та інших інституціях ЄС.
– Що б ви передали закарпатським угорцям?
– Сподіваюся, що новий рік принесе нам щасливіше, мирне завтра, що родини знову зможуть бути разом, що наші вулиці знову будуть наповнені життям і радістю, що наші церкви та школи залишаться угорськими. А до тих пір бажаю угорцям Закарпаття віри, витримки, сили, миру та нового року, сповненого надіями! Навіть якщо по дорозі ми занепадемо духом, не забуваймо: «Довір свої справи Господу, тоді здійсняться задуми твої» (Книга притч 16; 3).
Під час виступу в рамках Дня Закарпаття в Брюсселі депутатка Європарламенту Андрея Бочкор наголосила, що Україні потрібен якнайшвидший мир, а також зазначила, що військовий призов та питання щодо навчання рідною мовою викликають занепокоєння в закарпатських угорців.
Андрея Бочкор підкреслила, що війна, яка триває вже понад півтора року, залишає відбиток на житті краян.
«Неабияке занепокоєння в угорців викликають призов до армії та ймовірність того, що з наступного року школярі угорської національності з 5-го класу вже не зможуть навчатися рідною мовою», – зазначила депутатка. Вона додала, що така ситуація ще більше посилює необхідність припинення російсько-української війни та встановлення миру, оскільки, за її словами, це може відродити віру в майбутнє.
Під час виступу на заході «День Закарпаття», який відбувся у вівторок увечері в Інституті Ліста в Брюсселі вже увосьме, Андрея Бочкор повідомила, що мета цьогорічного дійства – привернути увагу до становища закарпатської угорської громади, розповісти про важке повсякденне життя в умовах війни та представити зріз місцевого угорського прикладного й сценічного мистецтва.
На її думку, можливість обговорити становище закарпатських угорців у Брюсселі має велике значення. «Важливо, щоб Євросоюз не забував про права закарпатських угорців та представників інших національностей в Україні», – додала євродепутатка.
Голова Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Василь Брензович під час свого виступу наголосив, що збереження закарпатської угорської громади навіть у нинішніх складних обставинах – результат праці багатьох людей.
«Сподіваюся, одного дня демократична Україна, Україна, де поважають права національних меншин, розпочне й успішно завершить переговори про вступ до Європейського Союзу», – додав Василь Брензович.
Відтак президентка Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, голова Закарпатського угорськомовного товариства Ілдико Орос зазначила, що десять років тому угорська партія «Фідес» серйозно поставилася до реалізації ініціативи об’єднання угорської нації та забезпечила платформу й можливість представити інтереси закарпатської угорської громади в Брюсселі. Таким чином Закарпаття було нанесене на мапу Європи, його проблеми почуті і в Брюсселі.
За її словами, в області підтримується розвиток угорської громади. Це, зокрема, підтвердили й організовані під час Дня Закарпаття в Інституті Ліста в Брюсселі виступ акторів Закарпатського обласного угорського драматичного театру та художня виставка місцевого скульптора й художника Петра Матла «По п’ять», присвячена трагічній історії угорців і німців, яких у 1944 році зібрали на так звані «триденні маленькі роботи» й вивезли в ГУЛАГ.
«І вистава, і картини демонструють притаманні закарпатцям стійкість і віру в майбутнє та Бога», – додала Ілдико Орос.
Томаш-Іван Ковач, посол Угорщини в Бельгії та Люксембурзі, у своєму виступі підкреслив, що «з початком російсько-української війни значення нації зросло ще більше».
«Бути угорцем, належати до угорської нації – це питання не лише національності і навіть не громадянства», – зауважив дипломат. Угорців пов’язують мова, культура та почуття єдності, додав він.
«Закарпаття, люди, що живуть у цьому краї, становлять дуже важливу ланку в тій спільноті, яку ми називаємо угорською нацією», – наголосив посол.
Обмеження прав нацменшин під час упровадження ключових реформ на шляху до вступу в ЄС є неприпустимим. На цьому наголосила у вівторок у своїй заяві депутатка Європарламенту від «Фідес» Андрея Бочкор.
Комітет з питань закордонних справ і розвитку Європейського парламенту обговорив з Європейським комісаром з питань сусідства та розширення Олівером Варгеї питання про Інструмент європейського сусідства і партнерства (ІЄСП), у межах якого Європейський Союз підтримує Україну, Грузію, Молдову та країни Південного партнерства.
Під час виступу щодо України Андрея Бочкор наголосила: «Україна понад півтора року страждає від трагічних наслідків війни: сотні тисяч людей загинули, зазнали поранень, були змушені покинути свої домівки. Ці драматичні події впливають і на Європу. Наше найважливіше завдання – захистити людські життя та уникнути подальших втрат, прагнути до якнайшвидшого встановлення миру».
Стосовно пропозицій Європейської комісії щодо розширення ЄС, які будуть опубліковані в середу, депутатка нагадала, що процес вступу України до Євросоюзу передбачає певні вимоги, серед яких є гарантія прав національних меншин. Однак закон України про нацменшини не забезпечує її повною мірою. «Це неприпустимо! Сподіваюся, оцінка Єврокомісії також вкаже на це», – підкреслила вона.
«ЄС та його країни-члени, включно з Угорщиною, підтримують суверенітет і територіальну цілісність України. Із самого початку війни надають безпрецедентну підтримку Києву, людям, які втекли з країни, та тим, хто залишився», – наголосила Андрея Бочкор.
«Єврокомісія рекомендувала визнати Україну кандидатом на вступ до ЄС, але при цьому запропонувала сім умов, які треба виконати. Одна з них – гарантувати права національних меншин, що проживають на її території, і схвалити закон, який врахує рекомендації Венеціанської комісії. Верховна Рада України в грудні 2022 року схвалила новий закон про нацменшини, який не забезпечує рівних прав для них, а лише цементує попередні обмеження! Хоча у вересні до цього документа були внесені поправки, вони не враховують усіх рекомендацій Венеціанської комісії та прохання нацменшин. Таким чином, новий закон є кроком назад порівняно із законом про національні меншини 1992 року, тобто під час реалізації європейських реформ відбулося обмеження прав», – звернула увагу Андрея Бочкор.
[type] => post
[excerpt] => Обмеження прав нацменшин під час упровадження ключових реформ на шляху до вступу в ЄС є неприпустимим. На цьому наголосила у вівторок у своїй заяві депутатка Європарламенту від «Фідес» Андрея Бочкор.
[autID] => 3
[date] => Array
(
[created] => 1699457940
[modified] => 1699454458
)
[title] => Обмеження прав нацменшин під час упровадження в Україні європейських реформ є неприпустимим – Андрея Бочкор
[url] => https://politic.karpat.in.ua/?p=94677&lang=uk
[status] => publish
[translations] => Array
(
[hu] => 94615
[uk] => 94677
)
[trid] => din4423
[aut] => viktoriya
[lang] => uk
[image_id] => 94616
[image] => Array
(
[id] => 94616
[original] => https://politic.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/11/screenshot-2023-11-08-at-00-53-23-a-fideszes-ep-kepviselo-szerint-megengedhetetlen-a-kisebbsegi-jogszukites-az-unios-reformok-vegrehajtasa-soran-ukrajnaban.png
[original_lng] => 614332
[original_w] => 884
[original_h] => 481
[sizes] => Array
(
[thumbnail] => Array
(
[url] => https://politic.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/11/screenshot-2023-11-08-at-00-53-23-a-fideszes-ep-kepviselo-szerint-megengedhetetlen-a-kisebbsegi-jogszukites-az-unios-reformok-vegrehajtasa-soran-ukrajnaban-150x150.png
[width] => 150
[height] => 150
)
[medium] => Array
(
[url] => https://politic.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/11/screenshot-2023-11-08-at-00-53-23-a-fideszes-ep-kepviselo-szerint-megengedhetetlen-a-kisebbsegi-jogszukites-az-unios-reformok-vegrehajtasa-soran-ukrajnaban-300x163.png
[width] => 300
[height] => 163
)
[medium_large] => Array
(
[url] => https://politic.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/11/screenshot-2023-11-08-at-00-53-23-a-fideszes-ep-kepviselo-szerint-megengedhetetlen-a-kisebbsegi-jogszukites-az-unios-reformok-vegrehajtasa-soran-ukrajnaban-768x418.png
[width] => 768
[height] => 418
)
[large] => Array
(
[url] => https://politic.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/11/screenshot-2023-11-08-at-00-53-23-a-fideszes-ep-kepviselo-szerint-megengedhetetlen-a-kisebbsegi-jogszukites-az-unios-reformok-vegrehajtasa-soran-ukrajnaban.png
[width] => 884
[height] => 481
)
[1536x1536] => Array
(
[url] => https://politic.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/11/screenshot-2023-11-08-at-00-53-23-a-fideszes-ep-kepviselo-szerint-megengedhetetlen-a-kisebbsegi-jogszukites-az-unios-reformok-vegrehajtasa-soran-ukrajnaban.png
[width] => 884
[height] => 481
)
[2048x2048] => Array
(
[url] => https://politic.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/11/screenshot-2023-11-08-at-00-53-23-a-fideszes-ep-kepviselo-szerint-megengedhetetlen-a-kisebbsegi-jogszukites-az-unios-reformok-vegrehajtasa-soran-ukrajnaban.png
[width] => 884
[height] => 481
)
[full] => Array
(
[url] => https://politic.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/11/screenshot-2023-11-08-at-00-53-23-a-fideszes-ep-kepviselo-szerint-megengedhetetlen-a-kisebbsegi-jogszukites-az-unios-reformok-vegrehajtasa-soran-ukrajnaban.png
[width] => 884
[height] => 481
)
)
)
[video] =>
[comments_count] => 0
[domain] => Array
(
[hid] => politic
[color] => blue
[title] => Політика
)
[translation_required] => 2
[views_count] => 1416
[translation_required_done] => 1
[_thumbnail_id] => 94616
[_edit_lock] => 1699447657:3
[_edit_last] => 3
[labels] => Array
(
[0] => whatshot
)
[categories] => Array
(
[0] => 51
[1] => 43
[2] => 19
[3] => 35
)
[categories_name] => Array
(
[0] => Новини
[1] => Статті
[2] => Терміново
[3] => Україна
)
[tags] => Array
(
[0] => 637
[1] => 13764
)
[tags_name] => Array
(
[0] => Андрея Бочкор
[1] => обмеження
)
)
[6] => Array
(
[id] => 69491
[content] =>
2 лютого по обіді в Європейському парламенті депутати обговорили пріоритетні питання саміту «ЄС – Україна», який мав відбутися наступного дня в Києві. «У тіні війни реалізація реформ вимагає від України значних зусиль, однак критерії членства в ЄС, зокрема Копенгагенські, та виконання умов, визначених Європейською комісією в червні, є обов’язковими для вступу. Одна з цих умов – гарантування прав національних меншин», – повідомила депутатка Європарламенту Андрея Бочкор.
«Однак у грудні Верховна рада України прийняла новий закон про національні меншини, не узгодивши текст документа з Венеціанською комісією та не врахувавши думки представників нацменшин. Таким чином, закон не гарантує дотримання й захист основних прав національних меншин, тож не покращує становище, зокрема, угорської меншини, яка проживає в Україні, він лише закріплює обмеження прав, запроваджені законом про освіту 2017 року та законом про мову 2019 року», – додала депутатка.
«Обурливо та прикро, що рішення Європейського парламенту взагалі не торкається ситуації національних меншин в Україні, тому я, хоча щиро підтримую прогрес щодо інтеграції України в ЄС і якнайшвидше відновлення миру та стабільності, участі у схваленні звіту не брала», – повідомила Андрея Бочкор.
Про події 2022 року, їхні наслідки, нинішню ситуацію із захистом нацменшин у ЄС та проблеми закарпатських угорців ми поговорили з депутаткою Європарламенту закарпатського походження Андреєю Бочкор.
– Ви неодноразово наголошували, що ваша робота в Європарламенті (ЄП) визначається інтересами угорців, угорського народу. Які результати ви б відзначили за минулий рік?
– 2022-й став серйозним викликом як для закарпатської угорської громади, так і для Угорщини та угорських громад, що проживають у різних куточках Карпатського басейну. Повномасштабна російсько-українська війна, яка розпочалася 24 лютого, перевернула наше життя, розірвала родини, ускладнила повсякденну ситуацію, боротьбу за права нашої нацменшини. Незважаючи на це, у 2022 році угорський народ продемонстрував безпрецедентне єднання по цей і по той бік кордону, підтримку та спільні досягнення, довівши своїми діями, що завдяки об’єднанню зусиль можна вистояти й отримати потрібні результати навіть у найскладніших ситуаціях. Ще одним яскравим прикладом єдності стала перемога «Фідес»-КДНП, яка здобула дві третини голосів на виборах 3 квітня.
Для мене, представниці партії «Фідес» у Європарламенті та депутатки від угорців Закарпаття, внесеного до «національного списку» у 2014 році, безперечно, головним завданням є захист інтересів угорців, угорського народу. З колегами-депутатами ми як одна команда намагаємося захищати інтереси закордонних угорців, виступати проти полювання на відьом, розпочатого проти Угорщини ліберальними лівими, та відстоювати угорські інтереси, що сьогодні є непростим завданням. У Європарламенті ми боремося проти прийняття рішень, які порушують суверенітет держав-членів, проти ЛГБТ та гендерної ідеології, яку хочуть нав’язати християнським суспільствам, орієнтованим на сім’ю, а також проти основних політичних мейнстрімів Брюсселя, які нищать Угорщину. І це лише кілька з багатьох питань, оскільки в ЄС практично вже немає такого законопроєкту, доповіді чи рішення, де б не просувалися ці теми.
У 2022 році після зняття обмежень, запроваджених через поширення коронавірусу, я повернулася до виконання завдань, які мені довелося відкласти під час пандемії.
Хоча з початком війни становище національних меншин, що проживають в Україні, стало темою табу в Європарламенті, я зробила все можливе, аби ці питання залишалися на порядку денному як у парламенті, так і на міжнародних форумах. У лютому, ще до повномасштабної війни, на засіданні робочої групи з питань нацменшин Європарламенту ми мали можливість представити альтернативний звіт з виконання Рамкової конвенції про захист національних меншин в Україні, який представляє її реалізацію з угорської точки зору, і вже тоді було зрозуміло, що в Україні є чимало проблем із забезпеченням прав нацменшин.
Я була рада, коли в червні Україна отримала статус кандидата на членство в ЄС, однією з умов якого є узгодження Києвом своїх законів, які регулюють права національних меншин, з рекомендаціями Венеціанської комісії. Таким чином на багатьох форумах, зважаючи на інтереси закарпатських угорців, я пояснювала, наскільки важливим є статус кандидата і наскільки важливо, щоб Україна позитивно врегулювала законодавчу базу про права нацменшин.
Як представниця Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) я взяла участь у засіданнях Християнсько-демократичного інтернаціоналу (IDC-CDI), який об’єднує християнсько-демократичні партії, у конгресі Федерального союзу європейських національностей (FUEN), а також у Форумі ООН з питань меншин, де мені вдалося виступити на захист закарпатської національної меншини.
Крім політики, для мене важливо було займатися й науковою діяльністю. Тож я радо взялася за роботу над редагуванням та організацією презентації англомовного видання Struggle for Survival. The Transcarpathian Hungarians (1944–2022) («Боротьба за збереження. Закарпатські угорці (1944–2022) »), написаного науковцями Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ та профінансованого міжнародною організацією «Платформа європейської пам’яті і совісті». Ця книга допоможе іноземним політикам та іншим особам, котрі приймають рішення, пізнати і зрозуміти минуле й сьогодення закарпатських угорців.
Величезною трагедією минулого закарпатських угорців є так звані «маленькі роботи», про що в Західній Європі мало хто знає. Тому, коли ми згадували жертв радянської комуністичної диктатури в Європарламенті, було важливо, і мені вдалося добитися, щоб ушанували й пам’ять закарпатських угорців – жертв «маленьких робіт». Таким чином імена 500 закарпатських угорців були внесені до списку, який зачитували депутати Європарламенту, посли та посадовці ЄС.
У 2022 році я вже мала можливість приймати групи відвідувачів, тож у травні приїхали студенти Закарпатської школи лідерів, а у вересні – представники області Саболч-Сатмар-Берег із Угорщини.
– У світовій пресі в перші тижні минулого року з’явилися тривожні повідомлення про те, що росія може напасти на Україну будь-якої миті, а на світанку 24 лютого цей жах став реальністю. Війна перевернула життя кожного. На вашу думку, ЄС належним чином відреагував на ці події?
– Уранці 24 лютого ми прокинулися і почули жахливі новини. За кілька тижнів до війни чимало депутатів на засіданнях Комітету із закордонних справ Європарламенту виступали за врегулювання не шляхом переговорів чи виконання Мінських угод, а за воєнну риторику. Але насправді багато хто з нас був упевнений, що війни вдасться уникнути, і ми були шоковані тим, що путінська росія напала на Україну. Агресивна війна рф стала трагедією для сотень тисяч людей, понад 11 мільйонів утекли з України до ЄС, з них більше мільйона знайшли прихисток в Угорщині.
Угорці підтримували тих, хто рятувався від війни, безпрецедентним єднанням, а уряд Угорщини розпочав найбільшу в історії гуманітарну акцію для допомоги не лише біженцям, але й людям, які залишилися в Україні, зокрема на Закарпатті. Після початку війни, у березні, ми з моєю колегою-депутаткою Кінґою Ґал теж відвідали українсько-угорський кордон, щоб особисто побачити ситуацію, зокрема регулювання хвилі біженців, і допомогти людям, які рятувалися від жахів війни, та волонтерам.
Війна поставила величезні виклики перед усім світом, докорінно похитнувши економіку ЄС, адже по сусідству з Європейським Союзом, який завжди залишається на боці миру, вже протягом десяти місяців триває війна, а ЄС – відданий союзник України. Угорщина, окрім підтримки Києва відповідно до своїх принципів, на всіх форумах закликає до якнайшвидшого миру, і протягом останнього року я також постійно висловлювалася за мир, незліченну кількість разів засуджувала російську агресію, виступаючи за суверенітет і територіальну цілісність України, водночас наголошуючи на необхідності якомога скоріше припинити бойові дії, людські страждання.
– На початку року в парламенті відбулося переобрання керівництва, за підсумками якого ви й надалі залишаєтеся членкинею Комітету з питань культури та освіти й Комітету з питань закордонних справ. Чи продовжуєте ви відстоювати думку, що різноманітну культурну спадщину України можна врятувати завдяки миру?
– У січні, після досягнення середини циклу Європейського парламенту, я працюватиму вже як основна членкиня Комітету з питань культури та освіти і як альтернативна членкиня Комітету з питань закордонних справ. Це дуже важливо для мене, тому що таким чином я зможу дізнаватися про політику, яка стосується й України. На мою думку, чим довше затягнеться війна, тим більшими будуть втрати в усіх сферах. Завдяки миру можна врятувати чимало, насамперед людські життя, а також культурні та мистецькі цінності країни. ЄС надає допомогу для порятунку культурної спадщини, переміщення або цифрового збереження, але збудованій спадщині наразі вже завдано незліченних збитків.
Україна багатонаціональна, і я вважаю, що однією з найбільших цінностей є те, що в країні завжди мирно жили представники різних національностей. Тож якщо ми це втратимо, це буде велика трагедія. Закарпаття також є багатонаціональним краєм, який може слугувати прикладом мирного співіснування, його мешканці жили і живуть, поважаючи мову, культуру, традиції, релігію одне одного. Хоча, на жаль, є й ті, хто хоче порушити цей мир і намагається поглибити розбіжності між національностями. Я з великим сумом сприйняла новину про те, що міська адміністрація Мукачева вирішила демонтувати із замку статую турула, яка стояла там кілька десятиліть. Це було дуже недружнім і провокаційним кроком під час напруженої воєнної ситуації, тому я сподіваюся, що це лише поодинокий випадок. Керівництво України на шляху до Європейського Союзу має усвідомлювати його гасло «Єдині в різноманітті», яке символізує повагу до мови, культури та традицій одне одного. Я теж прихильниця такого підходу, важливо поважати традиції, історичну та культурну спадщину, мову одне одного, адже взаємоповага є ключовим елементом миру.
– 23 червня Україна (а також Молдова) отримала статус кандидата в члени ЄС. Рішення про це раніше одноголосно схвалили й депутати Європарламенту від партії «Фідес». Як ви вважаєте, чи сприятиме надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС дотриманню прав національних меншин, зокрема закарпатських угорців?
– Я була рада новині про надання Україні статусу кандидата в члени ЄС, адже підтримую й допомагаю цьому процесу з початку своєї депутатської діяльності.
Позитивною новиною було також те, що серед умов надання статусу кандидата Єврокомісія поставила Києву вимогу врегулювати до кінця року законодавство, яке стосується нацменшин, відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії. Але, на жаль, закон про національні меншини (спільноти) України, прийнятий Верховною Радою в грудні, окрім того, що є кроком назад порівняно із законом про нацменшини 1992-го, попри обіцянки, не покращує ситуацію з освітніми та мовними правами закарпатських угорців, а лише конкретизує правові обмеження 2017 та 2019 років. Прикро, що під час створення закону не були враховані пропозиції організацій нацменшин, а консультації з ними проводилися лише символічно. Дві організації, які представляють інтереси угорської громади в Україні, – Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) та Демократична спілка угорців України (УМДС) – у своїй спільній заяві розкритикували новий закон про національні меншини України. Я повністю підтримую й погоджуюся з викладеним у заяві. Румунія також уже висловила своє невдоволення цим законом. Я дуже сподіваюся, що його зміст буде підданий ретельному аналізу і з боку ЄС, а відтак прийнятий документ, як мінімум, направлять до Венеціанської комісії для отримання висновку, оскільки він не забезпечує належних інституційних засад та правових норм, механізмів гарантування прав національних меншин та їхнього захисту.
– Щодо іншої теми… У вересні після понад двох з половиною років вимушеної перерви у зв’язку з пандемією ви знову прийняли в Страсбурзі групу гостей із Закарпаття. Ви завжди вважали важливими особисті зустрічі з людьми з рідного краю.
– Я була рада прийняти понад 120 гостей у штаб-квартирі Європарламенту в Брюсселі, а також у Страсбурзі. У вересні велика група із Закарпаття відвідала Страсбург. Гості мають для мене особливе значення, оскільки вони можуть ближче ознайомитися з Європарламентом та його роботою, а також отримати уявлення про мою парламентську діяльність. Крім того, ми маємо можливість проводити і неформальні, конструктивні дискусії, під час яких я одержую актуальну картину ситуації на батьківщині. Закарпатці привозять із собою в серці частинку рідного краю, що додає мені сил і витримки для роботи, котру я продовжую задля захисту прав закарпатських угорців.
– Як депутатка закарпатського походження ви приділяє значну увагу тому, щоб у Брюсселі якомога ближче ознайомилися з вашим рідним краєм. З цією метою був проведений і День Закарпаття в Брюсселі, організований уже всьоме. А напередодні, 15 листопада, відбулася презентація книжки «Боротьба за збереження. Закарпатські угорці (1944–2022) » в англомовному перекладі Struggle for Survival. The Transcarpathian Hungarians (1944–2022). Чому ви вважаєте ці заходи важливими?
– День Закарпаття в Брюсселі вже став традиційним. Ми були раді констатувати, що угорська громада в Брюсселі з нетерпінням чекає цієї події. Це значне визнання та фідбек, адже Закарпаття як поняття – частково завдяки цьому заходу – вже увійшло в суспільну свідомість у Брюсселі. Підтвердженням цього є й те, що кожного року на захід приходить дедалі більше неугорськомовних гостей. День Закарпаття в Брюсселі для мене не лише подія, а місія, мета якої – за допомогою засобів культурної дипломатії представити край та повсякденне життя його мешканців, боротьбу за збереження на батьківщині.
Захід щороку торкається актуальних тем. У 2022-му ми мали на меті представити повсякденне життя в тіні війни, роботу шкіл, медичних установ, життя молоді та сімей на тлі повітряних тривог, відключень світла та інших труднощів.
У рамках панельної дискусії ми торкнулися питань освіти та охорони здоров’я, соціальних змін та допомоги переселенцям з інших регіонів України. Для ознайомлення з цими темами присутні мали можливість переглянути короткометражний документальний фільм телеканалу «TВ 21 Унгвар» про період після 24 лютого. Під час другої половини заходу акторки закарпатського походження Неллі Сюч та Вікторія Тарпаї виступили із постановкою про життя видатної примадонни з нашого краю Шарі Федак. На завершення присутні традиційно мали можливість скуштувати страву закарпатської кухні.
Презентацію видання A Struggle for Survival. The Transcarpathian Hungarians (1944–2022) ми організували в Європарламенті. Перша презентація книжки відбулась успішно, оскільки політичне життя та соціальна історія краю викладені в ній для західної аудиторії англійською мовою. Видання стане в нагоді не лише любителям історії, але й тим, хто прагне глибше зрозуміти процеси, які відбуваються сьогодні, кого цікавлять відповіді на питання про закарпатських угорців. Те, що ми спочатку представили книгу в Європарламенті, також має меседж, а саме, що, незважаючи на всі труднощі, закарпатські угорці продовжують піднімати свій голос, відстоюють власні права й прагнуть зберегти рідну мову та культуру на своїй батьківщині.
– Що б ви побажали закарпатським угорцям?
– Наше минуле вже показало силу закарпатських угорців, силу, яка попри всі труднощі допомагає життю та збереженню. З 1920 року ця сила стало зберігала жменьку угорців на Закарпатті. Ми пережили чимало труднощів і болю, у нас забирали батьків, чоловіків і синів, ми втратили господарства, чини та посади, які були результатом важкої праці наших предків. Але ми все одно збереглися, згуртувалися, зміцнили нашу громаду, розбудували закарпатську угорськомовну освіту, культуру, суспільство.
Війна, яка триває вже десять місяців, зламала життя багатьох, змусила чимало родин покинути рідну землю. Для тих, хто далеко від Батьківщини, і тих, хто попри всі труднощі залишається вдома, зараз важко знайти слова, які могли б втішити. Тож я звертаюся до Слова Божого, яке давало силу і нашим предкам: «Твердо я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене і почув молитву мою» (Пс. 40, 2).
Great privilege to participate in the signing ceremony of the Memorandum of Understanding for the development of the Black Sea electricity cable! The project will unleash new opportunities for the wider region & sustainable energy security infrastructure. pic.twitter.com/F4s7El9scE
Important #EUCO today with President @ZelenskyyUA . Hungary will continue to provide humanitarian and financial support to ??. We support an immediate ceasefire in order to prevent the further loss of human lives. Hungary belongs to the peace camp!
На пленарному засіданні Європарламенту обговорили ескалацію війни Росії проти України. «Ми рішуче засуджували і продовжуємо засуджувати російську агресію, ескалацію війни, анексію українських територій, псевдореферендуми та всі військові злочини», – наголосила під час пленарних дебатів депутат Європарламенту закарпатського походження Андрея Бочкор.
«Ми із самого початку стоїмо на боці України, допомагаємо громадянам країни! В рамках найбільшої в історії Угорщини програми гуманітарної допомоги вона прийняла понад мільйон біженців з України. Ми підтримуємо територіальну цілісність України, не визнаємо російські псевдореферендуми! Ми зацікавлені у якнайшвидшому мирі на основі суверенітету та територіальної цілісності України», – сказала Андрея Бочкор.
Голова фракції «Фідес» Європейського парламенту Кінґа Ґал також підкреслила: «Ми засуджуємо російську агресію, анексію територій, а також військові злочини та серійне порушення міжнародного права!»
12 липня був оприлюднений текст резолюцій, прийнятих на генеральній асамблеї IDC-CDI, яка об’єднує християнсько-демократичні партії. В одній з них 106 партій спільноти висловлюють солідарність з Україною та її народом. Резолюція була ініційована «ТУКЗ – КМКС» – Партією угорців України та підтримана партіями Угорщини та іншими угорськими партійними організаціями за її межами, повідомила Андрея Бочкор на своїй сторінці у соцмережі. Депутат від партії Фідес від імені закарпатської угорської громади подякувала за політичну підтримку громадян охопленої війною України.
