Церква у Молдові готується розірвати з РПЦ

Молдавське духовенство вважає для себе неможливим бути однією церквою з патріархом, який благословляє своїх священиків молитися за перемогу російської армії над Україною.

У Молдові у четвер, 16 листопада, відбудуться збори священиків, на яких обговорять пропозицію виходу зі складу Російської православної церкви (РПЦ) та приєднання до Румунської православної церкви. Збори скликає предстоятель Православної церкви Молдови (ПЦМ) митрополит Володимир (Кантарян), повідомляє Jurnal TV.

Як пояснив журналістам настоятель кишинівської церкви Святого Дмитра Павло Борщевський, раніше за приєднання до Румунської православної церкви висловилися священики понад 30 парафій, проти був лише один клірик.

“Ми не можемо бути однією церквою з патріархом, який благословляє своїх священиків молитися за перемогу російської армії над Україною – нашою багатостраждальною сестрою”, – наголосив Борщевський.

У вересні митрополит Володимир відправив патріарху Кирилу листа, в якому розповів про проблеми, які виникли у ПЦМ останні півтора роки. Він зазначив, що тепер митрополія “сприймається у молдавському суспільстві як форпост Кремля та поборник російського вторгнення в Україну”.

“Такий зв’язок рівносильний нашому зникненню з релігійної та суспільної сцени країни через стійке неприйняття нашими співгромадянами агресивного втручання Росії у справи як сусідньої та дружньої нам держави Україна, так і у наші власні”, – наголошував Володимир.

Він констатував, що ПЦМ опинилася на межі “інституційного банкрутства” і передбачила приєднання до Румунської православної церкви. Володимир також звинуватив Московський патріархат у ігноруванні запитів про допомогу та прагнення втягнути митрополію у чужий їй “російський світ”.

“На жаль, у Москві досі не зрозуміли того факту, що у народу Молдови латинське коріння. І цілком природно, що він прагне залишитися в цьому цивілізаційному просторі після століть штучного поділу, ні в якому разі не зраджуючи православ’я”, – зазначив Володимир. 

За його словами, у Росії і світська, і церковна влада ставилися і ставиться до громадян Молдови як до “периферійного та безхребетного народу, позбавленого права приймати ті рішення, які він вважає за необхідне для свого благополуччя та процвітання”.