«Це була моя помилка». Залужний написав про контрнаступ та «порох» для перемоги

Війна з Росією зайшла у глухий кут і для виходу з нього потрібен масштабний технологічний стрибок. Оскільки затяжний конфлікт вигідний насамперед ворогу, а не нам.

Про те, якої помилки припустився Залужний, чому контрнаступ ЗСУ не був таким, яким його очікували на Заході та як вийти з патової ситуації та не допустити затяжної окопної війни – в перекладі статті головкома ЗСУ для The Economist, яку публікує РБК-Україна.

За п’ять місяців контрнаступу Україні вдалося просунутися лише на 17 кілометрів. Десять місяців Росія воювала навколо Бахмута на сході, „щоб взяти місто розміром 6 на 6 кілометрів”. Поле бою нагадує великий конфлікт столітньої давнини.

Так само, як і в Першій світовій війні, ми досягли рівня технологій, який ставить нас у глухий кут… Глибокого і красивого прориву, швидше за все, не буде.

Автори інформаційного агентства пишуть, що „перебіг контрнаступу підірвав надії Заходу на те, що Україна зможе використати його, щоб продемонструвати, що війну неможливо виграти – і таким чином змінити розрахунки Володимира Путіна, змусивши російського президента піти на переговори”. Це також підірвало припущення Залужного про те, що можна зупинити Росію, знекровивши її війська.

Це була моя помилка. Росія втратила щонайменше 150 тисяч загиблих. У будь-якій іншій країні такі жертви зупинили б війну. Але не в Росії, де життя дешеве і де орієнтиром Путіна є Перша та Друга світові війни, у яких Росія втратила десятки мільйонів.

Українська армія повинна була просуватися зі швидкістю 30 км на добу, прориваючи рубежі російської оборони. Якщо подивитися на підручники НАТО і на математику, яку ми проводили під час планування контрнаступу, чотирьох місяців мало бути достатньо, щоб ми дійшли до Криму, воювали в Криму, щоб повернутися його. Однак зі старту контрнаступальні дії загрузли в безпрецедентних мінних полях на головному напрямі наступу, на півдні у бік Азовського моря.

Як висловився Залужний, спочатку він подумав, „що з нашими командирами щось не так, тому поміняв деяких з них”.

Потім я подумав, можливо, наші солдати не годяться для такого завдання, тому перевів їх до деяких бригад. Але коли ці зміни не дали результату, я „наказав підлеглим знайти книгу, якось побачив ще студентом військової академії”. Її назва була „Прорив укріпленої смуги”, її опублікував у 1941 році радянський генерал-майор П. С. Смирнов, який аналізував бої Першої світової війни.

І не пройшовши навіть половини цього, я зрозумів, що це саме те, де ми знаходимося, тому що, як і тоді, рівень нашого технологічного розвитку сьогодні вводить в глухий кут і нас, і наших ворогів.