Топ-10 міжнародних подій, які вплинули на Україну у 2019 році

Світ у 2019 році був неспокійним. І багато подій на міжнародній арені так чи інакше впливали на Україну. Спробуємо виокремити найважливіші для нас. Отже:

1. Липень, 25. Телефонна розмова Трампа і Зеленського, з якої почалося розслідування у справі імпічменту Трампу. Причетність України до цих подій, пов’язаних із внутрішньополітичною боротьбою в Сполучених Штатах, увійде в підручники з історії. Під час розмови Трамп попросив Зеленського про «послугу» – посприяти в розслідуванні діяльності колишнього віцепрезидента США Джо Байдена та його сина Гантера. І у Сполучених Штатах зчинився скандал, який призвів до імпічменту.

2. Грудень, 9. Саміт лідерів України, Німеччини, Франції та Росії відновив роботу нормандського формату на найвищому рівні. Лідери четвірки не зустрічалися у «нормандському форматі» з 2016 року, коли в складі ще були попередні президенти України і Франції. Серед позитивних підсумків зустрічі Володимира Зеленського, Еммануеля Макрона, Ангели Меркель та Володимира Путіна в Парижі – домовленості про черговий етап звільнення й обміну полонених до кінця цього року. За більшістю політичних й експертних оцінок, у протистоянні Києва та Москви сторони на саміті досягли «нічиєї на користь України». 

3. Грудень, 20. Затвердження закону про оборонний бюджет США на 2020 рік, що передбачає санкції проти компаній, які беруть участь у будівництві газопроводу Nord Stream 2, і військову допомогу Україні. Серед суттєвих нововведень документ також містить важливі статті для України – наголошує на недопустимості порушення Росією суверенітету й територіальної цілісності України, затверджує збільшення програми оборонної підтримки для України – до $300 млн. Не менш важлива вимога – санкції проти компаній, залучених до прокладення російських трубопроводів «Північний потік – 2» і «Турецький потік». Швейцарська компанія Allseas, яка прокладала «Північний потік – 2» дном Балтійського моря, вже наступного дня офіційно призупинила свою участь у російському проєкті.

4. Серпень, 19. Зустріч президентів Франції та Росії у резиденції французького лідера в Брегансоні, яка ознаменувала початок політики Макрона щодо потепління відносин Парижа з РФ і переустрою Європи «від Лісабона до Владивостока». Президент Франції Еммануель Макрон запросив господаря Кремля Володимира Путіна у гості. Окрім обговорення двосторонніх відносин, французький лідер поділився із Путіним своїм баченням відновлення стратегічного діалогу з Росією, як невід’ємної, на переконання Макрона, частини європейської історії. Для України та Європи в цілому така політика французького лідера є небезпечною,  адже може ослабити й розколоти Євросоюз, НАТО, підірвати європейську єдність та цінності.

5. Травень, 23-26. Вибори в Європарламент і обрання нового складу Єврокомісії, що впливає на подальший розвиток відносин України з ЄС. У виборах взяли участь 50,5% з 427 мільйонів європейців з правом голосу. На думку більшості європейських політиків, така активна позиція громадян стала свідченням віри європейців в Євросоюз та європейську ідею, що було особливо важливим на фоні наміру Великої Британії вийти із складу ЄС та зростання антиєвропейської риторики в цілому ряді європейських країн. 

6. Червень, 25. ПАРЄ повернула делегацію РФ без санкцій, що підірвало довіру до Ради Європи. На літній сесії Парламентської асамблеї Ради Європи проросійському лобі вдалося проголосувати резолюцію, за якою для російської делегації були абсолютно штучно та у порушення регламенту створені умови для повернення до Асамблеї. Це стало зрадою не лише принципів організації, а й національних інтересів України.

7. Грудень, 20. Палата громад британського парламенту проголосувала за законопроєкт про вихід із ЄС 31 січня наступного року, що, зокрема, приведе до змін договірної бази України із Великою Британією. Після тривалого періоду непевності Велика Британія все-таки покине Євросоюз 31 січня цього року. Наразі Україна веде переговори з Великою Британією про укладення нової угоди, яка би охоплювала різні сфери наших відносин, насамперед політичну та економічну, а також створювала б зону вільної торгівлі між двома країнами. Якщо Україна вдало скористається Брекзітом, то може отримати економічні та інші переваги.

8. Грудень, 7, 20. Зустрічі Путіна з Лукашенком. Акції протесту в Мінську проти «поглиблення інтеграції» Росії та Білорусі, яке може призвести до втрати Білоруссю суверенітету та поглинення її Росією. Очікувалося, що 8 грудня 2019 року, до 20-річчя утворення номінальної «Союзної держави Росії та Білорусі», буде підписаний пакет документів про «поглиблену інтеграцію», що вже загрожуватиме справжньою втратою суверенітету Республіки Білорусь. Зустрічі супроводжувалися масовими протестами білоруської опозиції під гаслом «Ні інтеграції з Росією!». Те, як саме закінчиться переговори між Москвою і Мінськом по кейсу «суверенітет в обмін на економічні преференції», має велике значення і для України.

9. Квітень, 24. Путін підписав указ, за яким жителі окупованої частини території Донецької та Луганської областей можуть отримати російське громадянство у спрощеному порядку. 24 квітня президент РФ Володимир Путін затвердив указ, згідно з яким мешканці ОРДЛО мають право отримувати російське громадянство за спрощеною процедурою. Ці «паспортні укази» Путіна було різко засуджено Урядом України та негативно оцінено міжнародною спільнотою, зокрема, США та ЄС, які заявили про невизнання таких паспортів. У жовтні було оприлюднено інструкції для консульських установ ЄС щодо ідентифікації та невизнання російських паспортів, виданих для жителів Донбасу. 

10. Грудень, 15. Трюдо заявив, що упродовж наступних трьох років Канада розраховує прийняти понад мільйон мігрантів з усього світу. Новообраний уряд Канади на чолі з Джастіном Трюдо продовжує оголошений під час минулої каденції курс на «відповідальне нарощування кількості мігрантів». Зважена політика керівництва держави із ретельного відбору новоприбулих, їх якісної адаптації та пріоритезування економічних категорій мігрантів, дозволяє підтримувати позитивне ставлення до них серед населення. Навіть більше, вже кілька держав виявили намір створити у себе програму приватного спонсорства біженців за прикладом Канади, а в Оттаві оголосили про започаткування окремих каналів для прийому правозахисників, журналістів та гуманітарних працівників, яким загрожує небезпека. Багато українців вже виїхали, або серйозно задумалися про виїзд.

НЬЮЗМЕЙКЕР