Тужанський: Будапешт змінив тактику щодо України, але не стратегію

Віктор Орбан не планує відмовлятися від ключової вимоги до України – повернення угорській нацменшині того обсягу прав, який вона мала раніше. Отже, команда Віктора Орбана лише змінює тактику щодо України, але не стратегію, – стверджує закарпатський журналіст Дмитро Тужанський, який представляє себе перед українською громадськістю як експерт із угорських питань у своєму нещодавно опублікуваному розлогому аналізі розвитку українсько-угорських відносин на порталі новин «Європейська правда».

Автор статті, хід думок котрого, очевидно, підходить сайту, який фінансується зі США, та звучить в унісон з їхньою ідеологією, помітним чином демонструє риси людини, яка навчалася в закладах освіти чи відвідувала курси Джорджа Сороса. Він навмисно провокує вже з перших рядків, використовуючи оманливі звороти: «Замість улюбленого та фірмового стилю провокування конфліктів, схоже, Угорщина переходить до класичної (якщо хочете, нудної) дипломатії». «Цей» перехід є принаймні, тимчасовим, за словами автора, який у притаманний йому хитрий спосіб замовчує той факт, що погіршення в українсько-угорських відносинах спровокувала далеко не Угорщина, а Україна – тим, що у 2017-му, зрадницьким чином, попри усі її попередні обіцянки, надала вільний прохід для нового закону про освіту, який суперечить її власній конституції, власним законам та міжнародним угодам.

Тужанський – підлаштувавшись до менталітету актуальних українських лідерів – називає візит Петера Сійярто до Києва на початку лютого капітуляцією угорської сторони. Налаштований на провокацію угорців, закарпатський «експерт» у своєму есе, хизуючись власною політичною обізнаністю, каже, що Орбана примусили до цього (ворожнечі) обставини та дії західних партнерів. «Але якщо комусь здається, що Віктор Орбан готовий капітулювати в українському питанні, то цю версію слід відразу забути. Це марна ілюзія», – пише експерт-самозванець.

Тужанський – наче алхімік, який відшукав філософський камінь, називає 5 причин для Угорщини: «чому та як Будапешт змінює тактику щодо України». Серед них – за власним його припущенням – втрата угорцями низки посад в Україні: «децентралізація та адміністративно-територіальна реформа показали, що здатні серйозно похитнути присутність та вплив угорців у місцевій владі Закарпаття, а також поразка Будапешта на місцевих виборах 2020 року», – ділиться своїми геніальними домислами автор.

Після переліку «п’яти причин» журналіст заявляє: Будапешт не збирається відмовлятися від вимог до України повернути закарпатським угорцям ті права, які вони мали раніше, – у першу чергу, право на освіту рідною мовою на всіх рівнях, від дитячого садка до університету. «Угорщина ніколи не відмовиться від цієї вимоги», – пише Тужанський, забуваючи при цьому нагадати, що угорський уряд обстоює права етнічних угорців (які проживають на територіях сусідніх держав), не через примху або образу, а через те, що її до цього зобов’язує Конституція країни (Угорщини).

Наприкінці свого есе, написаного для провокації угорців та замаскованого під аналіз, автор досягнув свого призначення: Тужанський формулює укази Києву на рахунок того, яким чином слід уладнати «угорське питання». Він вважає, що проблемою нинішньої системи українсько-угорських відносин є те, що «ми (українці) останні роки йшли у фарватері, який формувала Угорщина». «Києву потрібно нарешті сформувати власні пропозиції щодо ролі Угорщини в регіоні, ідеї проєктів», – бере на себе ініціативу хоробрий журналіст. А опісля розставляє усі крапки над і, висловивши головну думку своєї статті: «Києву потрібно висунути зустрічні вимоги Будапешту і озвучити їх на майбутній зустрічі Володимира Зеленського та Віктора Орбана».

До речі, професійність автора-експерта та його розуміння проблем угорської громади Закарпаття чудово демонструє його стаття, опублікована 17 січня на порталі «Європейська правда», у якій він пише, що «неприпустимо, а тепер – ще й незаконно лишати ситуацію (статус) освіти українською в школах нацменшин, як є». Наводячи приклади угорських шкіл у селах Яноші та Ясіня, що на Рахівщині (які є зовсім нетиповими угорськими населеними пунктами на Закарпатті), він стверджує: «Змінити це, знайти вчителів, які будуть готові до двомовного викладання, – неймовірний виклик для Міносвіти, однак це можливо». У світлі цього без будь-якої скрупульозності можна сказати: якщо хтось стверджує подібне, знаючи, у якому стані знаходиться угорськомовна освіта на Закарпатті, він є або цинічним провокатором, або дурнем. Адже, на жаль, за останні три десятиліття Україна була абсолютно нездатною вирішити завдання в сто разів, в тисячу разів менші.

(vb/eurointegration.com.ua)