Перепис населення: не можуть порахувати народ, бо його немає вдома

Уряд ламає голову над тим, як порахувати населення країни. Поки це теж робиться не так, як у країнах з більш щасливою історією. Ось сумний результат.

Чому не можна це нормально зробити?

У Державному бюджеті передбачено 3,4 млрд гривень на проведення перепису населення. За попередніми планами, його проведуть з 10 листопада до 23 грудня. Однак останнім часом все більше чинників ставлять під сумнів доцільність перепису населення.

Чому? Відповідь банально проста: перепис населення дуже багато коштує

Як відомо, президент Зеленський та новий уряд після обрання пообіцяли багато чого, наприклад, що проведуть перепис населення, адже, як тоді казали, не можна керувати країною, коли не знаєш, скільки в ній живуть людей. Проте, з тих пір, як гаманець країни потрапив до їхніх рук, він став повністю порожнім. І знається, їхня думка про важливість проведення перепису населення, теж змінилася.

Наприкінці минулого року провели пробний перепис населення в Києві та деяких районах Київської області. Міністр Кабінету міністрів Дмитро Дубілет був не в захваті від нього. На його думку, результати перепису можна поставити під сумнів. За його словами, під час пробного перепису населення, багато хто навіть не відкрив двері переписувачам. Хоча, можливо, господарі не були вдома, адже перебувають на заробітках.

Підміна перепису населення

Після цього не дивно, що члени уряду почали шукати інший вихід із ситуації. Мабуть, зрозуміли, що проведення аналізу бази даних, та інших джерел інформації, значно дешевший. До прикладу, списку виборців, отримувачів пенсії та інших державних допомог, школярів, бази користувачів мобільних телефонів тощо. Потрібно лише видати указ, щоб оператори надали дані.

Проте і це не є ідеальним рішенням, адже має похибку 2-3 відсотки. Цю проблему намагались подолати так, що застосували три методи підрахунку. Визначили, що різниця між результатами в жодному з випадків не перевищує 2,8%, що є прийнятним. Проте дуже багато параметрів таким чином взагалі не можливо врахувати: не можна дослідити етнічний та мовний склад населення, кваліфікацію, зайнятість, умови проживання, міграцію всередині країни тощо.

Однак деяка інформація все ж стане доступною уряду завдяки цьому методу, що є надзвичайно важливим, оскільки в країні не проводився перепис населення з 2001 року, хоча міжнародні організації рекомендують проводити його кожні десять років.

То скільки ж нас насправді?

Згідно з дослідженням, в країні проживає близько 37 мільйонів 289 000 людей. Цифра не стала великою несподіванкою, оскільки фахівці вже посилалися на подібні дані при моделюванні впливу зменшення кількості населення на економічного.

Мабуть, всі ще пам’ятають, що згідно з останнім офіційним переписом населення у 2001 році статистика оцінила кількість населення України в 48 мільйонів 457 тисяч. На десять років раніше, в 1991 році, в країні проживало понад 52 мільйони людей. Отже, можна зробити висновок, що кількість населення країни зменшилася приблизно на 15 мільйонів з часу проголошення незалежності України, а понад 11 мільйонів “зникли” за останні 18 років. І це справді дивно, адже в середньому на рік виходить втрата 535 000 людей.

Виявилося також, що населення Закарпаття, яке ввжалося становить від 1,1 до 1,2 мільйона, сьогодні насправді становить лише 924,7 тис. – з них 444,5 тис. чоловіків та 480,2 тис. жінок. Виходячи з вищезазначеного, очевидно, що в цьому аналізі не вдалося зробити висновок про національний склад населення області.

Підраховуємо втрати

Для того, щоб зробити реалістичну оцінку даних, варто врахувати, яких втрат зазнала країна від анексії Криму та війни на сході України. У 2013 році населення Донецької області становило 4 мільйони 356 тисяч. У той же час, за останніми даними уряду, в регіоні проживає 1 млн 981 тис. осіб. Різниця – 2, 375 млн людей. На початку 2014 року в Луганській області було 2 мільйони 239 тисяч людей. В даний час в області проживає 1,127 млн жителів. Різниця – 1,112 млн людей. Населення Криму в 2013 році, за рік до анексії, становило близько двох мільйонів. Отже, ми можемо зробити висновок, що Україна втратила близько 5,5 мільйонів людей внаслідок війни. Хоча й невідомо, скільки з 5,5 млн «втраченого» на сході та в Криму населення мігрувало всередині країни.

За даними Держстату, у грудні минулого року в Україні проживало майже 42 мільйони жителів. Однак статистика враховує лише кількість народжених та померлих, а також кількість офіційних мігрантів та емігрантів, хоча останній показник не є особливо значним в Україні. Тож можна припустити, що принаймні різниця між населенням за нинішніми оцінками Держстату та уряду (42 мільйони – 37 мільйонів = 5 мільйонів), тобто близько п’яти мільйонів людей переїхали за кордон.

Ми – такі

Згідно з даними, кількість працездатного населення в країні становить 25 мільйонів осіб, але це число не точне. Перепис включив до цієї категорії 15–18-річних та 55–64-річних осіб. Однак, згідно з опитуваннями, переважна більшість молодших 18 років ще не працюють. А значна частка тих, хто старше 55 років, також не працює – або безробітні, або пенсіонери (можливо, зайняті неповний робочий день). Дехто вважає, що було б більш правильним, якби тільки люди у віці 25-54 років вважалися працездатними. Таким чином у нас буде близько 16,5 мільйонів жителів, що менше половини всього населення.

Цікаво також, що в країні проживає на три мільйони більше жінок (20 мільйонів), ніж чоловіків (17 мільйонів). Різниця особливо вражає у старшій віковій групі: жінок старших 65 років вдвічі більше ніж чоловіків.

Це – не перепис населення

Експерти дали зрозуміти уряду та громадськості, що аналіз бази даних не може замінити справжній повноцінний перепис. Улюбленим прикладом багатьох для представлення неточності даних в Україні є список виборців, в якому налічується понад 35 мільйонів українців старше 18 років.

Це важливо, оскільки список був одним із джерел, за якими оцінювали населення. Люди віком до 18 років зазвичай складають близько 20% населення в суспільстві. Однак у цьому випадку кількість громадян України повинна становити не 37, а 44 мільйони. Таким чином ми або мусимо погодитись, що в списку виборців в Україні щось не так, або те, що в нас і діти мають право голосу.

Уряд, відчуваючи, що ходить по тонкому льоду, поки що не наважується представити опрацювання бази даних як реальний перепис. Однак якщо не вдасться зібрати суму, необхідну для організації та проведення перепису, доведеться користуватися саме цими даними.