США були розлючені, коли Україна потопила крейсер «Москва» без попередження, – NYT

Сполучені Штати були розлюченими через український нищівний удар по тодішньому символу потужності росії крейсеру „Москва”, який був здійснений без попередження американської сторони на початку співпраці після повномасштабної війни.

Про це йдеться в матеріалі The New York Times „Партнерство: Таємна історія війни в Україні”.

У статті повідомляється, що в середині квітня 2022 року американські й українські військово-морські офіцери проводили рутинну розвідку, коли на екранах їхніх радарів з’явилося дещо несподіване. За словами колишнього високопоставленого американського офіцера, „Американці кажуть: „О, це Москва! Українці кажуть: „Боже мій. Дуже дякую. До побачення”.

Крейсер „Москва” був флагманом Чорноморського флоту росії, українці потопили його.

NYT стверджує, що це потоплення було сигналом тріумфу, демонстрацією української майстерності та російської недолугості; та водночас цей епізод відобразив роз’єднаний стан українсько-американських відносин у перші тижні війни.

„Американці були розлючені, бо українці не попередили про це; здивовані, що Україна мала ракети, здатні досягти корабля; і панікували, бо адміністрація Байдена не мала наміру дозволити українцям атакувати такий потужний символ російської могутності”, – йдеться в матеріалі.

Як розповідає видання, коли американські генерали запропонували допомогу після повномасштабного вторгнення росії в Україну, вони нібито наштовхнулися на стіну недовіри. Під час першої зустрічі тодішній командувач сухопутних військ України генерал-полковник Олександр Сирський сказав американцям: „Ми воюємо з росіянами. А ви ні. Чому ми повинні вас слухати?”.

Однак генерал Сирський швидко змінив думку: американці могли надати такі розвіддані з поля бою, яку його люди ніколи не могли отримати.

NYT описує складні відносини та систему взаємодії між американською та українською сторонами. У перші дні генерал Донахью і кілька помічників, маючи лише телефони, передавали інформацію про пересування російських військ генералу Сирському і його штабу. Стверджується, що навіть ця тимчасова домовленість „зачепила болючий нерв суперництва” між українськими військовими – між Сирським і його босом, командувачем Збройних Сил України генералом Валерієм Залужним. На думку прихильників Залужного, генерал Сирський вже використовував ці відносини для отримання переваг.

Крім того, ще більше ускладнювали ситуацію напружені стосунки генерала Залужного з його американським колегою, генералом Марком Міллі, головою Об’єднаного комітету начальників штабів Збройних сил України.

У телефонних розмовах генерал Міллі міг піддавати сумніву запити українців щодо обладнання. Він може роздавати поради щодо ведення бойових дій на основі супутникової розвідки на екрані свого кабінету в Пентагоні. Потім наставало незручне мовчання, перш ніж генерал Залужний обривав розмову. Іноді він просто ігнорував дзвінки американця.

Щоб підтримувати розмову, Пентагон запровадив складну телефонну схему: помічник Міллі телефонував генерал-майору Девіду С. Болдуіну, командувачу Національної гвардії Каліфорнії, який дзвонив лос-анджелеському виробнику дирижаблів Ігорю Пастернаку, який виріс у Львові разом з Олексієм Рєзніковим, тодішнім міністром оборони України. Пан Рєзніков розшукав генерала Залужного і сказав йому, за словами генерала Болдуіна, „Я знаю, що ти злий на Міллі, але ти повинен йому подзвонити”.

Цей розрізнений альянс перетворився на партнерство „в умовах швидкого каскаду подій”.

На міжнародній конференції 26 квітня на авіабазі Рамштайн у Німеччині генерал Міллі представив пана Рєзнікова і заступника Залужного генералам Каволі і Донахью.

„Це ваші хлопці, які стоять тут. Ви повинні працювати з ними. Вони вам допоможуть”, – сказав він.

Тоді почалося налагоджування зв’язків довіри. Рєзніков погодився поговорити з генералом Залужним. Він розповідав, що повернувшись до Києва, „ми організували склад делегації” до німецького міста Вісбаден: „І так все і почалося”.

Розслідування New York Times вказує, що США були вплетені у війну набагато тісніше і ширше, ніж вважалося раніше. У критичні моменти це партнерство було основою українських військових операцій, в результаті яких, за підрахунками США, було вбито або поранено понад 700 000 російських солдатів. Пліч-о-пліч в командному центрі місії в місті Вісбаден американські і українські офіцери планували контрнаступи Києва. Масштабні зусилля американських розвідників зі збору розвідувальної інформації визначали загальну стратегію бою і передавали точну інформацію про цілі українським солдатам на місцях.

Один з керівників європейської розвідки згадував, що був вражений, коли дізнався, наскільки глибоко його колеги з NATO були задіяні в українських операціях.

„Тепер вони є частиною ланцюга вбивств”, – сказав він.

Знову і знову адміністрація Байдена санкціонувала таємні операції, які вона раніше забороняла. Американські військові радники були направлені до Києва, а згодом їм дозволили подорожувати ближче до зони бойових дій. Військові та офіцери ЦРУ у Вісбадені допомагали планувати і підтримувати кампанію українських страйків в анексованому росією Криму. Зрештою, військові, а потім і ЦРУ отримали зелене світло для нанесення точкових ударів у глибині самої росії.

Джерело