Франція (не) хоче повертати африканським країнам награбоване за колоніальних часів майно

Масові протести проти расової дискримінації і обмеження прав чорношкірих, які нещодано прокотилися Західною Європою винесли питання про повернення в Африку награбованих європейцями у колоніальну епоху історичних скарбів вже на політичний рівень. Проте, незважаючи на раніше озвучені обіцянки віддати Африці її спадщину залишилися тільки на словах. А якщо щось і повернуть, то це буде як крапля у морі.

Поряд з цим, на днях після довгої тяганини у нижній палаті французкого парламенту вже у практичну площину переведено питання про повернення в Африку вивезених у колоніальну епоху експонатів і предметів мистецтва. Такі щедрі на перший погляд щодо африканців плани ще у 2017 році анонсував президент Франції Емманюель Макрон, назвавши їх у ході виступу у місті Уагадугу (столиця африканської країни Буркіна-Фасо – авт.) своїми «головними пріоритетами». Правда, з їх виконанням вийшов казус: з тих пір лише один предмет – шабля XIX століття «повернулася» з Франції до її законних власників у Сенегал.

Що цікаво, напередодні популярна французька газета Liberation проаналізувала текст розглянутого французькими парламентаріями законопроекту і прийшла до висновку, що реалізація обіцянок президента Макрона у ньому обмежується самими мінімальними рамками.

До слова, африканську культурну та історичну спадщину протягом кількох століть вивозили європейські колонізатори. І, таким чином, до Франції, за інформацією інформаційного видання Foreign Policy, потрапило близько 90 тисяч предметів старовини, а до Великобританії близько 73 тисячі експонатів. Але, усіх переплюнула невеличка Бельгія, яка, переважно за часів вкрай жорстокого по відношенню до африканців правління короля Леопольда II, захопила аж 120 тисяч предметів історичної та культурної спадщини. І більшість із них сьогодні красуються в Королівському музеї Центральної Африки в передмісті Брюсселя.

За даними Liberation, сьогодні у розпорядженні Франції знаходяться частини історичної та культурної спадщини 30 африканських держав. І серед них не тільки незаконно вивезені експонати власне з французьких колоній, але також і з країн, які ніякого відношення до Парижу не мали – Ефіопії, Гани, Нігерії та Конго.

Проте обговорюваний Національними зборами (парламентом країни –авт.) законопроєкт про реституцію стосується лише двох країн – Беніну і Сенегалу, але їм передбачається повернути лише крихти від награбованого: 26 і 1 артефакт відповідно.

«До чого така скупість і вибірковість?», – задаються питанням французькі журналісти, особливо у контексті пишномовних заяв президента Макрона про колонізацію як про «злочин проти людяності».

А ось до чого. Політично мотивовані і кон’юнктурні заяви західних лідерів про готовність до повернення чужої культурної та історичної спадщини – це одне. А «потрошити» фонди і сховища Лувру чи якогось іншого музею – зовсім інше. Тут, як кажуть, варто тільки почати і зупинитися буде неможливо.

Саме тому, швидше за все, далі слів і декларацій анонсований процес «деколонізації музеїв» не піде. І не тільки у Франції. Так, у Великобританії на піку виступів активістів руху «Чорні життя важливі» і масового знищення протестуючими статуй англійських работоргівців музей декоративно-прикладного мистецтва Вікторії та Альберта пообіцяв повернути Ефіопії частину викрадених з цієї країни історико-культурних багатств. Але як тільки расові протести зійшли «до нуля», виникла інша пропозиція – «передати» певні артефакти ефіопцам на деякий час.

НЬЮЗМЕЙКЕР