Штаб білоруської опозиції переїхав до Польщі

Президент Білорусі Олександр Лукашенко, чия 80-відсоткова перемога на виборах у серпні не була визнана опозицією, заявив, що Польща хоче анексувати західний регіон Білорусі.

Ці слова, сказані в Гродно, за декілька кілометрів від польського кордону, стали своєрідним попередженням про готовність до бою. Вибір місця є символічним, адже до початку Другої світової війни цей регіон (на 25% досі населений поляками, це майже 300 тисяч людей, тобто понад 3% всього населення) належав Польщі, але після її закінчення великі держави перекроїли кордони в бік заходу.

Поляки, які проживають у Білорусі, уже могли розраховувати на підтримку батьківщини після зміни режиму, але тепер її вплив досяг нового рівня.

Варшава почала активно підтримувати опозицію, налаштовану проти Олександра Лукашенка, лідер якої Світлана Тихановська, що перебуває у висланні, оголосила себе переможцем президентських виборів. Відтак не дивно, що очільниця опозиції вперше з’явилася на публіці в польській столиці. Зокрема вона поспілкувалася з прем’єр-міністром Польщі Матеушем Моравецьким, котрий заявив, що його країна «готова прийняти білорусів, яких переслідують». Через деякий час до Польщі вирушило ще більше опозиційних політиків. Серед них і Вероніка Цепкало, сподвижниця Тихановської, та Ольга Ковалкова, яка також є одним із лідерів опозиційного руху.

Польща має чіткий план довгострокової підтримки білоруської опозиції. Варшава фінансує противників мінської системи, незалежні білоруські ЗМІ, надає стипендії студентам та науковцям, які піддаються переслідуванням, сприяє працевлаштуванню в Польщі. Крім того, білоруську опозицію підтримує Вишеградська четвірка: на засіданні про співробітництво на рівні прем’єр-міністрів 11 вересня вона стала на бік позиції Польщі. Прем’єр-міністр Матеуш Моравецький запропонував європейський «план Маршалла» для Білорусі, щоб у країни був економічно привабливий вихід із ситуації.

Польща також має геостратегічні міркування щодо білоруської опозиції. Варшаву турбує той факт, що Лукашенко, хоча й побоюється впливу Кремля на своїй батьківщині, до цього часу діяв як передовий західний гарнізон Москви.

І в ситуації, що склалася, Володимир Путін уже пообіцяв президенту Білорусі військову допомогу, аби приборкати заворушення, які спалахнули після виборів. З огляду на історично дуже прохолодні польсько-російські відносини стурбованість поляків зрозуміла.

Лукашенко також має чого боятися, оскільки він точно не забув обставин падіння свого колишнього українського колеги. Експрезидент України Віктор Янукович після того, як в останній момент у 2014 році не підписав Угоду про асоціацію з Європейським Союзом і, замість того, прийняв фінансову підтримку Москви, зіткнувся з масовими демонстраціями. Брюссель тоді виступив посередником, а Польщі, де на той час при владі була «Громадянська платформа», відводилася головна роль у переговорах. Янукович опинився в ситуації, коли він мав або подати у відставку, або після від’їзду місії ЄС залишитися сам на сам з розгніваним народом. Відомо, що саме тодішній міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський поклав на стіл заяву Януковича про його відставку, попередньо написану скандальним президентом.

Джерело: Magyar Nemzet