Експерти хочуть «свіжого ковтка повітря» для збереження та розвитку ЄС і закликають Німеччину та Францію до створення федерації

Союз Франції і Німеччини може стати тими самими «ліками», які допоможуть Євросоюзу вийти з депресії. Саме так зазначають у своїй статті, для популярного французького видання Le Monde, екс-депутат Європарламенту Даніель Кон-Бендіт і відомий політолог Клаус Леггві. За їхніми словами, ідея франко-німецької федерації зародилася практично відразу після Другої світової війни, але так і не знайшла підтримки, сьогодні ж країни як ніколи зблизилися, – а це у підсумку має полегшити їхнє об’єднання та дозволить проводити загальну політику сталого розвитку.

На думку авторів статті, сьогодні як ніколи «стара Європа» ризикує розколотися на безліч частин: «мисливців» за вигідними угодами зі «скупої п’ятірки» (північні країни на чолі з Нідерландами), Вишеградська група, яка має свою виважену та національно орієнтовані думку, країни Середземномор’я з величезними боргами (південь Європи) тощо. І саме тут, передбачувана перевага Німеччині та Франції може стати спільною рушійною силою цих відцентрових сил.

Як нагадують Даніель Кон-Бендіт і Клаус Леггві, ідея такого франко-німецького союзу часто згадувалася у минулому, починаючи ще від Конрада Аденауера та Шарля де Голля і закінчуючи Герхардом Шрьодером та Жаком Шираком. Однак, тоді вона залишалася лише на рівні «благих намірів» без серйозних дій, а теоретики національного суверенітету затаврували її як «неможливу»: за їхніми словами, «ніхто ніколи не відмовлявся від своєї автономії заради іншого».

Саме тому Кон-Бендіт і Леггві пропонують новий тип конфедерації – не вираження благородних ідей, а логічний наслідок злиття держструктур, громадянського суспільства та культури ще починаючи з кінця 1940-х рр.

І, хоча колись Франція і Німеччина були двома різними світами, зараз вони дуже сильно зблизилися, хоча і не стали ідентичними. У них вже існує безліч необхідних для федерації елементів: крім освітніх і культурних обмінів для молоді, країни вже довгий час розробляють схожі програми з безпеки і економічної політики, а одним із головних факторів об’єднання є велика кількість міждержавних зв’язків і угод між двома країнами, а також схоже розуміння французами та німцями багатьох суспільно-політичних проблем та соціальних маркерів.

Звичайно ж, для «створення справжньої федерації належить пройти довгий шлях, під час якого необхідно зменшити структурні відмінності між двома країнами, а також вирішити специфічні для кожної сторони проблеми: у Німеччині – питання про цивільне і військове використання атомної енергії, а у Франції – постколоніальні відносини з країнами Африки», вважають автори статті.

На перших етапах потрібні спільні ініціативи зі співробітництва у напрямку сталого розвитку, припинення використання вугілля та створення загальної франко-німецької штаб-квартири у Радбезі ООН в якості рупора Європи.

Однак ці ініціативи не повинні залишитися на словах: загальна парламентська асамблея, а також поради громадян по обидва боки Рейну можуть розробити більш детальні проекти. «У Європі нікому не треба боятися 150 мільйонів франко-німців з подвійним громадянством», – вважають автори статті для Le Monde.

За їхніми словами, більше значення має не ВВП або кількість військових, а можливість гарантувати загальну політику сталого розвитку. Даніель Кон-Бендіт і Клаус Леггві розглядають франко-німецьку федерацію як наріжний камінь дружби, яка зародилася після 1945 року, а також як ліки для Євросоюзу, якому терміново необхідний «ковток свіжого повітря».

НЬЮЗМЕЙКЕР