Верховний суд Іспанії відмовив у застосуванні екстреного забезпечувального заходу щодо урядового декрету про надзвичайну легалізацію мігрантів.
Суд дійшов висновку, що заявники не довели наявності «особливої терміновості», необхідної для негайного зупинення дії нормативного акта без заслуховування уряду. Водночас провадження щодо законності самого декрету та можливого його тимчасового призупинення продовжується у звичайному порядку.
Що передбачає декрет про легалізацію
Справу розглядала Sala de lo Contencioso-Administrativo Tribunal Supremo після подання позову Asociación por la Reconciliación y la Verdad Histórica — організації, яка оскаржила урядовий Real Decreto про «regularización extraordinaria» мігрантів.
Декрет був затверджений Радою міністрів Іспанії у квітні 2026 року та фактично відкрив процедуру масового врегулювання правового статусу осіб, які перебували в країні без належних документів. За оцінками уряду, йшлося приблизно про 500 тисяч людей.
Документ дозволив іноземцям подавати заяви на отримання дозволу на проживання та роботу за винятковими обставинами. Подання заяв було відкрито практично одразу після ухвалення декрету — як в електронній формі, так і через адміністративні офіси.
Чому декрет оскаржили у Верховному суді
Позивачі просили суд застосувати «suspensión cautelarísima» — особливий механізм іспанського адміністративного процесу, який дозволяє негайно зупинити дію нормативного акта без попереднього заслуховування іншої сторони.
На думку заявників, запуск процедури легалізації створював ризик незворотних наслідків, оскільки після подання великої кількості заяв та видачі дозволів на проживання скасування декрету в майбутньому втратило б практичний сенс. У позові також стверджувалося, що уряд фактично провів масштабну міграційну амністію через підзаконний акт, що нібито виходить за межі його повноважень.
Окремо заявники наголошували на «масовому та накопичувальному» характері наслідків декрету. Вони вказували, що одразу після набрання чинності акта почнеться оформлення великої кількості індивідуальних адміністративних рішень, включно з наданням дозволів на проживання та роботу, що, на їхню думку, унеможливить ефективне відновлення попереднього стану в разі подальшого скасування декрету судом.
Позиція Верховного суду Іспанії
Верховний суд ці аргументи не підтримав.
В ухвалі суд зазначив, що для застосування «cautelarísima» закон вимагає доведення саме виняткової та об’єктивної терміновості, а не лише посилання на швидке набрання чинності нормативним актом або припущення про можливі наслідки його реалізації.
Суд прямо вказав, що сама дата вступу акта в силу не може автоматично вважатися підставою для екстреного судового втручання.
Колегія суддів також звернула увагу, що декрет передбачає повноцінну адміністративну процедуру із перевірками, строками та вимогами до заявників, а тому наслідки його застосування не виникають миттєво та не свідчать самі по собі про необхідність негайного блокування акта. Суд дійшов висновку, що питання про можливе призупинення декрету може бути розглянуте у звичайному процесуальному порядку після отримання позиції уряду.
Що було далі
Після відмови у терміновому призупиненні Верховний суд відкрив стандартну процедуру розгляду клопотання про забезпечувальні заходи та надав уряду десять днів для подання заперечень. Надалі до процесу долучилися також Comunidad de Madrid, партія Vox, Hazte Oír та інші організації, які окремо просили призупинити дію декрету.
У своїх поясненнях Abogacía del Estado — юридична служба уряду Іспанії — просила суд не блокувати процедуру легалізації, наголошуючи, що потенційні заявники вже перебували на території Іспанії до ухвалення декрету та фактично користувалися державними сервісами.
Представники уряду стверджували, що легалізація не створить нового навантаження на систему охорони здоров’я чи соціальні служби, а навпаки дозволить інтегрувати цих осіб у легальний ринок праці та збільшити надходження соціальних внесків і податків.
Верховний суд Іспанії має провести нове засідання
Tribunal Supremo 22 травня 2026 року має розглянути вже не екстрене клопотання про негайне блокування декрету, а повноцінні заяви про його тимчасове призупинення на час розгляду справи по суті. Засідання проводить Sala de lo Contencioso-Administrativo Верховного суду Іспанії.
На розгляді перебувають одразу кілька позовів, поданих Comunidad de Madrid, партією Vox, Hazte Oír, Asociación por la Reconciliación y la Verdad Histórica та іншими організаціями. Усі вони вимагають тимчасово зупинити дію урядового декрету про легалізацію мігрантів до остаточного вирішення спору щодо його законності.
Своєю чергою уряд Іспанії наполягає, що блокування декрету створить правову невизначеність для сотень тисяч осіб, які вже почали процедуру легалізації, а також може фактично зірвати реалізацію всієї програми, оскільки строки подання заяв обмежені. Остаточного рішення за результатами сьогоднішнього засідання станом на зараз ще немає.
Верховний суд Європейського Союзу скасував рішення Єврокомісії відмовити газеті New York Times у доступі до повідомлень, якими обмінювалися президент Урсула фон дер Ляєн і генеральний директор Pfizer Альберт Бурла, оскільки Єврокомісія не змогла достовірно пояснити, чому вона не має цих текстів.
Після тривалої суперечки між Європейською Комісією та The New York Times щодо прозорості контрактів компанії Pfizer на виробництво вакцини проти COVID-19 Європейський суд постановив, що Комісія «не надала прийнятних пояснень щодо ненадання запитуваних документів».
Згідно з рішенням Суду ЄС, Комісія не може просто стверджувати, що не має запитуваних документів; вона повинна надати достовірне пояснення, яке дозволить як громадськості, так і Суду зрозуміти, чому ці документи не можуть бути знайдені.
Суд ЄС встановив, що газета The New York Times надала відповідні та послідовні докази, які свідчать про обмін текстовими повідомленнями між Головою Комісії та генеральним директором Pfizer щодо закупівлі вакцин проти COVID-19.
«Ці контракти були абсолютно безпрецедентними в абсолютно безпрецедентному контексті», – заявив офіційний представник ЄС перед винесенням рішення.
Вакцина Pfizer-BioNTech першою отримала схвалення ЄС у грудні 2020 року після досягнення попередньої угоди про закупівлю 200 мільйонів доз.
Наступні контракти, підписані в березні і травні 2021 року, забезпечили постачання ще 2,4 мільярда доз на суму 2,4 мільярда євро з опціоном ще на 900 мільйонів євро.
Видання розкрило існування повідомлень в інтерв’ю з Бурлою у 2021 році, але наштовхнулося на перешкоди, коли попросило надати доступ до них. Комісія заявила, що не може надати доступу до текстів.
Після кількох невдалих спроб отримати повідомлення The New York Times звернулася до Європейського суду в січні 2023 року.
Європейська комісія опублікувала заяву у відповідь на рішення суду, в якій зазначила, що ретельно вивчить рішення суду і визначиться з подальшими кроками.
Комісія заявила, що виконавча влада «ухвалить нове рішення, яке надасть більш детальне пояснення» у відповідь на початковий запит New York Times.
«Прозорість завжди була головним пріоритетом для Комісії та президента фон дер Ляєн. Ми продовжуватимемо суворо дотримуватися надійної правової бази для забезпечення виконання наших зобов’язань», – додали вони.
У новому рішенні Суд встановив, що Комісія не надала належних роз’яснень щодо того, чи були видалені запитувані текстові повідомлення, і якщо так, то чи було це видалення навмисним або ж автоматичним.
«Щодня відбувається безліч взаємодій між членами Комісії, усіма співробітниками Комісії та зовнішніми зацікавленими сторонами», – заявив чиновник ЄС перед винесенням рішення, додавши, що ці акти взаємодії відбуваються переважно за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень та інших додатків, і що було б практично неможливо зареєструвати всі ці комунікації.
Чиновник сказав, що неправильно стверджувати, ніби комісія заперечує існування текстових повідомлень між головою комісії та генеральним директором Pfizer, а виконавчий директор стверджує, що розмови не містили важливої інформації.
Згідно з регламентом ЄС 2001 року про доступ громадськості до документів, текстові повідомлення вважаються «документами» і повинні зберігатися й надаватися за запитом, стверджує New York Times.
Регламент визначає документ як «будь-який зміст, записаний на будь-якому носії (на папері, в електронній формі або у вигляді звукового, візуального чи аудіовізуального запису), що стосується питання, пов’язаного з політикою, діяльністю та рішеннями, за які несе відповідальність установа».
На думку Суду, в цій конкретній ситуації Комісія не може просто стверджувати, що не має запитуваних документів, а повинна надати достовірне пояснення, яке дозволить громадськості та Суду зрозуміти, чому ці документи не можуть бути знайдені.
Комісія не надала суддям ЄС детальної інформації про тип обшуків, які вона провела, щоб знайти ці документи, або про те, де ці обшуки були проведені. Відповідно, не було надано жодного прийнятного пояснення, яке б виправдовувало неможливість отримати запитувані документи.
Крім того, Комісія не надала адекватного пояснення, чи були видалені запитувані текстові повідомлення, і якщо так, то чи було це видалення навмисним, автоматичним або через те, що мобільний телефон Президента в цей час було перемкнуто.
Європейська Комісія має два місяці на оскарження рішення Суду.
Як зазначається, адвокат Бакарі Селлерс, який протягом восьми років був членом Палати представників від Демократичної партії Південної Кароліни, заявив, що 70-річна суддя Соня Сотомайор може піти у відставку з Верховного суду, що дозволить президенту Джо Байдену номінувати Гарріс.
Гарріс була окружним прокурором Сан-Франциско та генеральним прокурором Каліфорнії до того, як стати сенатором, а потім – віцепрезиденткою США. Хоча обрання людини без суддівського досвіду до суду є незвичним, це не є безпрецедентним випадком, йдеться у публікації. Раніше експрезидент США Барак Обама номінував Олену Каган на посаду судді Верховного суду, хоча вона ніколи не була суддею.
Селлерс також припустив, що призначення Гарріс до Верховного суду дасть їй нову роль після поразки на виборах, гарантуючи при цьому довгострокове ліберальне місце.
Він припустив, що це може бути зроблено поспіхом до того, як Трамп обійме посаду президента. «Я думаю, що це насправді дуже хороший план. Я думаю, що це те, що має відбутися», — сказав він.
Для призначення Гарріс Байдену необхідно буде подати її кандидатуру, а Сенату – затвердити. Республіканці отримали більшість у Сенаті на виборах 5 листопада, але нові сенатори не займуть свої місця до січня, що дасть Байдену «вікно» для призначення судді Верховного суду, якщо Сотомайор погодиться піти у відставку. Наразі демократи мають більшість у Сенаті – 51 голос проти 49 республіканців.
Речниця Білого дому Карін Жан-П’єр раніше заявляла, що Байден не закликатиме Сотомайор піти у відставку.
Newsweek звернувся до представників кампанії Гарріс та офісу Сотомайор по коментар.
Верховний Суд обрав нового голову, замість Всеволода Князєва, якого підозрюють в отриманні хабаря. Ним став очільник Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Станіслав Кравченко.
За нього проголосували 108 зі 148 суддів.
Кореспондент Громадського повідомив, що „деякі з кандидатів на цю посаду вважають передчасним” голосування за голову Верховного Суду, оскільки „не встигли поспілкуватися з іншими суддями, які мають їх обирати і провести агітаційну програму”.
Водночас виконувач обов’язків голови Верховного Суду Дмитро Луспеник наголосив на тому, що обрати нового голову ВС потрібно „якомога швидше”.
Він аргументував позицію тим, що „тимчасовий керівник не має всієї низки повноважень: наприклад, не може засідати у Великій Палаті Верховного Суду, а також посісти крісло члена ВРП”, додають журналісти.
Крім того, як сказав Луспеник, „міжнародні партнери хочуть комунікувати тільки із затвердженим керівництвом суду”.
Зa її cлoвaми, наразі є «унiкaльнa пoтpeбa в гaлузi зaкoнoдaвcтвa» у циx дoкумeнтax, якi мaють бeзпocepeднє вiднoшeння дo poзcлiдувaння кoмiтeтoм Кoнгpecу «нaпaду нa зaкoнoдaвчу гiлку влaди тa її кoнcтитуцiйну poль у миpнiй пepeдaчi влaди».
Президент Володимир Зеленський призначив двох нових суддів Верховного Суду України. Він підписав відповідний указ.
Про це повідомляє пресслужба президента.
Згідно з указом, суддями призначили Тетяну Чумаченко та Валерія Картере.
Чумаченко призначена суддею Касаційного адміністративного суду, Картере – Касаційного суду.
Зазначається, що призначення вироблено відповідно до ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 128 Конституції України та ст. 80, 81 Закону України Про судоустрій і статус суддів.
Конституційний суд визнав незаконною ліквідацію Верховного суду України в 2016 році і новий конкурс.
Конституційний суд України оприлюднив рішення щодо судової реформи 2016 року. Відповідні висновки опубліковані на сайті КСУ.
Своїм рішенням КСУ визнав неконституційною ліквідацію Верховного суду з дня початку роботи нового Верховного суду у складі, визначеним судовою реформою – законом про „Про судоустрій і статус суддів” 2016 року.
Також неконституційним визнано конкурс до нового Верховного суду. КСУ дійшов висновку, що положення Конституції, які стосуються оцінювання суддів, повинні бути деталізовані в законі. Тобто Рада повинна передбачити спеціальну процедуру і критерії оцінювання цих суддів.
При цьому КСУ звертає увагу, що перейменування Верховного суду України до Верховного суду не може проходити без переведення суддів (автоматичного), оскільки немає відмінностей між юридичним статусом судді Верховного суду України і судді Верховного суду. Вилучення слова „України” не може бути підставою для звільнення всіх суддів Верховного суду України або для переведення до іншого суду, тим більше, в суд нижньої інстанції.
Таким чином, КСУ дійшов висновку, що судді Верховного суду України повинні продовжувати здійснювати свої повноваження як судді Верховного суду.
Крім того, неконституційною визнана норма, згідно з якою суддя, який іде у відставку, не пройшовши атестацію, може претендувати на менші виплати довічного грошового утримання. КСУ вважає, що щомісячні виплати судді у відставці повинні бути пропорційними винагороді, яку отримує повноважний суддя.
