Вільний літній університет, який відбувся в містечку Бейле Тушнад, Румунія, уже 34-й раз, учергове став місцем зустрічі представників угорської національної політики. На панельній дискусії «Круглий стіл з питань національної політики – Можете на нас розраховувати!» представники угорського уряду, керівники угорських організацій Карпатського басейну та діаспори поділилися своїми думками щодо викликів минулого року й завдань, які потрібно виконати в майбутньому.
Далі наводимо тези з виступу голови Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Василя Брензовича.
Війна докорінно змінила соціальну структуру України. Після розпаду Радянського Союзу в Україні виникла олігархічна суспільна система. Різні економічні та політичні групи боролися одна з одною за політичну владу, президентство та парламентську більшість. Це була своєрідна псевдодемократія, яка ґрунтувалася на суспільному консенсусі, що більшість закриває очі на корупційні ігри еліти, тоді як вона має обмежену участь у справах населення, «даючи йому жити».
Майдан 2014 року, збройний конфлікт на Донбасі, а потім і напад росії змінили систему. Сформувалося своєрідне неофеодальне суспільство, яке демонструє схожість з козацьким суспільством XVII століття. Діяльність «гетьмана» на чолі країни та вищої бюрократії майже нічим не обмежена. Чиновники, представники силових структур, офіцерський корпус і магнати складають привілейовану знать. Права більшості населення обмежені, громадяни сплачують податки, їх забирають на фронт. Крім того, існує значний іноземний вплив та компрадорський прошарок, який його представляє.
Скорочення населення в Україні є разючим, демографічний спад майже безпрецедентний. Офіційного перепису населення не проводилося з 2001 року, тому точних даних немає, але відомо, що якщо в 1991-му населення країни становило 52 мільйони, то на сьогодні воно скоротилося до менш ніж 30 мільйонів. Його склад також викликає тривогу: переважно це люди похилого віку, а тривалість життя чоловіків не сягає й 57,3 року. Серед причин – хвороби, втрати на фронті, масова еміграція населення.
Слід згадати і про регрес промислової бази України. Унаслідок деіндустріалізації, яка відбувається в країні, дедалі серйознішим стає зубожіння, адже бойові дії ведуться саме на тих територіях, що раніше були основою промислового виробництва країни. Крім того, існує третє, не менш тривожне явище: соціальна та інтелектуальна деградація. Різні закони перешкоджають розвитку освіти й наукового життя, вихованню інтелектуалів, а це означає занепад освітньої, наукової, медичної, соціальної системи та інфраструктури в країні.
Угорці Закарпаття змушені справлятися в цьому дедалі непривітнішому середовищі. Уже протягом майже десяти років в українській пресі регулярно з’являються статті з ворожим тоном проти нас. Це не новина – такий процес триває з 2014 року. Нам також знайомо, що під час різних заходів у містах, населених угорцями, організовуються насильницькі демонстрації або ж навмисний вандалізм. До цього додаються обмеження прав угорців на освіту рідною мовою, зміна міжетнічних стосунків на батьківщині та антиугорська пропаганда.
Спонукає до роздумів і те, що, згідно з опитуваннями громадської думки, Угорщина є другою найбільш ворожою для українського суспільства державою після росії, а ми, угорці, – другою найбільш ворожою нацією. Хоча після зміни режиму Угорщина першою визнала незалежність України та серед країн ЄС, мабуть, найрішучіше виступила на підтримку безвізового режиму для України. Усе це забуто, на зміну прийшла антиугорська пропаганда.
Наразі мета закарпатських угорців – збереження. Для цього громада робить усе, залежне від неї. Жодна угорськомовна школа не закрилася, освіта триває. Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ підвищиться до університету. Діють наші церкви, громадські установи, угорськомовні ЗМІ. Актори Закарпатського обласного угорського драматичного театру продовжують дивувати шанувальників театрального мистецтва краю якісними виставами. Ми вдячні угорському уряду за його солідарність та постійну підтримку. «Сподіваюся, ми збережемося на своїй батьківщині як люди, як християни та як угорці. Це буде нелегко, але я вірю, що ми, закарпатські угорці, здатні на це», – наголосив Василь Брензович.
