«Кожен угорець співчуває вам і стоїть поруч», – Томаш Шуйок закарпатським угорцям

Ексклюзивне інтерв’ю з президентом Угорщини

З наближенням кінця Адвента 2025 року президент Угорщини Томаш Шуйок дав ексклюзивне інтерв’ю Кароліні Дорчі, головній редакторці тижневика Kárpátalja, та Мігаю Дебрецені молодшому, журналісту телеканалу «ТВ21 Унґвар», кореспонденту угорського суспільного мовника, щоб передати свій меседж угорцям Закарпаття. Йшлося також про необхідність якомога швидшого миру, допомогу Угорщини, справу Йосипа Шебештена, зусилля закарпатських угорських правозахисних організацій.

– Пане президенте, ви – президент не тільки Угорщини, а й усієї угорської нації. Закарпатські угорці, зокрема, перебувають у надзвичайно складній ситуації. Як ви оцінюєте нинішнє становище цієї громади?

– Становище угорців Закарпаття справді дуже складне. Хто б міг подумати, що нам доведеться жити у воєнний час у Європі, з його руйнуваннями та жахами. Знаємо, що угорці на Закарпатті також страждають від війни, бачимо їхні труднощі, відчуваємо їхній біль. Ми, угорці, – єдині, тому завжди можемо розраховувати один на одного та ніколи не залишаємо одне одного на самоті. Хочу наголосити, що закарпатські угорці також можуть розраховувати на всі угорські громади.

Протягом історії жителі Закарпаття стикалися з багатьма викликами та випробуваннями долі, але завжди вставали та починали спочатку. У нинішній ситуації закарпатці знову демонструють зразкову стійкість. Я дуже сподіваюся, що, як і багато разів раніше, вони зможуть відновити свої сили та знову стати процвітаючою громадою.

Для цього потрібен, перш за все, мир, який, однак, зараз знову залежить не від нас. Водночас, завдяки переговорам великих держав, він наблизився, що дає підстави для надії. Для процвітання, будівництва та гідного життя необхідний мир. Ми і надалі маємо всіма силами та наполегливістю прагнути до укладення миру.

– Протягом останніх 10 років закарпатських угорців торкнулося чимало заходів, зокрема закон про освіту, закон про мову, які, у контексті країни, що прагне вступити до ЄС, є, якщо можна так сказати, контрпродуктивними. Як можете дипломатичними каналами, без очевидного втручання у внутрішні справи країни, допомогти угорцям Закарпаття повернути свої права?

– Один із найважливіших конституційних обов’язків президента Угорщини – вираження єдності нації. А рідна мова та можливість її використання – фундаментальні елементи єдності нації та національної ідентичності. Це забезпечується і міжнародним правом, а в рамках Європейського Союзу це гарантується також нормами європейського права.

Як президент, вважаю дуже важливим наголосити, що можливість бути частиною своєї нації, жити своєю мовою – законне, справедливе, життєво важливе. Таке право має бути забезпечено. Позбавлення набутих прав не відповідає європейським стандартам.

– Справа Йосипа Шебештена, який помер через трагічний випадок мобілізації, також не зблизила відносини між двома країнами, до того ж українська влада вважає справу закритою. Як ви оцінюєте цю жахливу трагедію?

– Шокує те, що щось подібне може досі відбуватися в Європі 21-го століття; це суперечить усім основним європейським цінностям. Хоча класифікувати чи коментувати офіційні заходи іншої держави – не моя справа, мушу зазначити, що пояснення української влади зовсім не задовільне і не обнадійливе.

– Як оцінюєте діяльність Товариства угорської культури Закарпаття та Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства у ці надзвичайно важкі часи?

– Ці громадські організації значною мірою сприяють тому, щоби закарпатські угорці змогли зберегти свою ідентичність. Вважаю заснування Закарпатського угорського університету імені Ференца Ракоці II – великим досягненням. Його створення – це їхнє досягнення. Від імені всіх угорців хочу подякувати їм за працю, за непохитне, віддане служіння на благо угорців Закарпаття.

– Після початку війни Угорщина розпочала одну зі своїх найбільших гуманітарних операцій для надання допомоги Україні та прийняла багатьох біженців. На вашу думку, наскільки такі жести сприяють зближенню відносин між двома країнами?

– Угорщина з початку війни справді втілює найбільшу гуманітарну акцію в своїй історії на благо українського народу. Ми допомагаємо всім, незалежно від національності. Це більше, ніж просто жест, це почуття морального обов’язку, продиктованого людяністю та християнською любов’ю до ближнього.

– Угорщина практично з початку війни наголошує на важливості встановлення миру, це одна з основних умов, навіть найважливіша основна умова для збереження закарпатської угорської громади. Але як, на вашу думку, можна досягти миру?

– У створенні миру є певна логіка. Дуже важко досягти миру, коли ворогуючі сторони стріляють одна в одну і не намагаються досягти якоїсь угоди за столом переговорів дипломатичними засобами. Тому для досягнення миру важливо, щоб сторони сіли за стіл переговорів. Ще одна дуже важлива передумова – щоби в публічному дискурсі не домінував голос зацікавлених, що виступають за продовження війни.

Угорщина – не велика держава, її роль відповідна й у миротворчості. Але наша надія, заради якої ми робимо все, що в наших силах, – що своїми засобами зможемо ефективно сприяти конструктивному діалогу задля досягнення миру. Дуже важливо, що Угорщина наразі має повагу в цьому питанні в світових держав.

– Ми теж дуже чекаємо миру і сподіваємося, що він якнайскоріше настане. Очевидно, що після припинення вогню та укладення миру розпочнеться процес, спрямований на відбудову України. На вашу думку, чи зможе Угорщина долучитися до цього процесу, які можливості співпраці чекають на дві країни?

– Ми всі прагнемо миру в нашому регіоні, а після миру – періоду відбудови та економічного відновлення, оскільки це створить можливості для процвітання не лише для України, а й для всієї Центральної та Східної Європи. Впевнений, що Угорщина здатна та прагне допомогти й підтримати відновлення всіма можливими засобами. Однак, звісно, конкретні аспекти цього питання мають бути узгоджені урядами, або на двосторонній, або на багатосторонній основі.

– Напередодні весняних парламентських виборів дедалі частіше лунають слова про те, що існують кола, які хочуть позбавити закордонних угорців права голосу. На вашу думку, чи можливо це реалізувати?

– Вважаю масштабною віхою те, що закордонні угорці отримали право голосу та фактично стали частиною угорської суспільно-правової системи, незважаючи на те, що вони не проживають на території Угорщини. Це демонструє національну єдність не лише в інтелектуальному та духовному сенсі, а й у суспільно-правовому. Я навіть не припускаю можливість позбавлення цього права.

– Закарпатські угорці дуже вас поважають. Чи плануєте найближчим часом відвідати наш край, щоби висловити свою солідарність з угорцями Закарпаття під час війни?

– Моя особиста мета – відвідати кожну частину угорської нації, кожну угорську громаду, включаючи, звісно, ​​Закарпаття.

– З наближенням нового року, щоб ви побажали угорцям Закарпаття, читачам, глядачам угорськомовних ЗМІ краю?

– Головне, мабуть, що ми з вами, з угорцями Закарпаття. Угорщина та вся нація з вами.

Ми єдині, ми нероздільно пов’язані одне з одним. Отже, можете бути впевнені й розраховувати на кожну угорську громаду – не лише на словах, а й на ділі.

Мир – наша спільна надія. З цією надією бажаю всім закарпатським угорцям благодатного і, перш за все, мирного Нового року. Я молюся саме за це.

– Пане президенте, дякуємо за розмову.

– Я теж гарно дякую.

– Гарно дякуємо.

D. K., K. D. M.